Знахідку розчистили. Для її всебічного вивчення та атрибуції долучилися фахівці київського бюро науково-технічної експертизи “Арт-ЛАБ” та доктор історичних наук, заступник директора музею історії Десятинної церкви Єлизавета Іванівна Архипова.

  Внаслідок проведених досліджень було встановлено наступне. Іконку виготовлено із мідного сплаву у техніці лиття. Має форму кіоту з прямими нижніми кутами, ледь звужена до заокругленого верху, з двома петлями для кріплення рухомого навершя. При цьому лицева сторона трохи випукла, а тильна – увігнута.

  На лицевій стороні розміщено погрудне зображення Христа Еммануїла, виконане в техніці виїмчастої і перегородчастої емалі, яке рельєфно виступає над тлом іконки. Руки зігнуті в ліктях, благословляючими двома перстами. В лівій руці він тримає сувій, притискаючи його до грудей. Лик Христа широкий, овальний, трохи асиметричний з маленьким загостреним підборіддям, великі, майже на все обличчя, очі, виділені тінями червоного кольору з включенням білого, високо підняті тонкі брови, тонкий ніс, маленький рот, коротке волосся, розділені на локони перегородками, повна відкрита шия.

   Є.І. Архипова відзначає, що емалеве покриття, має широку кольорову гаму. Так, в окантовці німбу, для позначення губ, тіней біля очей і на пальцях була використана цегляно-червона різних відтінків, для зіниць – чорна, для волосся – світло-коричнева, а для відкритих частин тіла – тілесна або мармуроподібна емаль.

    З обох боків німбу вище плечей частково збереглися заглиблення літер монограми Христа ІС – ХС з короткими прямими титлами.

    На тильній стороні іконки на всю висоту в техніці виїмчастої емалі розміщено лінійне зображення шестикінцевого розквітлого хреста з трапецієподібними поглибленими завершеннями перекладин. З основи хреста розходяться два ліроподібно вигнуті пагони зі спірально загнутими відростками. Такого типу хрест символізує вічне оновлення і безсмертя.

  Дослідження зразка методом оптичної мікроскопії в ультрафіолетовому діапазоні та рентгенофлуоресцентного аналізу, вивчення іконографії зображень та пошуки аналогій сукупно дозволили зробити припущення, що іконку було виготовлено ювеліром південно-руського походження. При її виготовлені майстер наслідував візантійські традиції емальєрної справи.

    Нагрудні іконки з розквітлим хрестом вважали євлогіями (благословенням) Гробу Господнього.

    Появу іконки, відповідно до типологічних і стилістичних аналогій Є.І. Архипова відносить до кінця ХІІ – першої половини ХІІІ ст.  

                                                   О.О. Тарабукін

Новини Житомира