Саме про нього й піде мова в цьому матеріалі.

  Мальовниче село Пединки розкинулося на правому березі річки Случ, за 7 км на південний захід від районного центру — селища Любар. У період XIX-початку XX століття окрасою села була дуже чудова панська садиба, розташована серед парку на високому березі річки.

 Пединки вперше згадуються в історичних джерелах у 1585 року в числі інших 45 сіл, подарованих князем Костянтином Острозьким невістці Сусанні Шередій (1566-1596), дружині сина Януша Острозького.

  Пізніше село увійшло до складу Острозької ординації — величезної латифундії Острозьких, куди увійшли сотні містечок та сіл Волині та Київщини. Надалі ординацією володіли князі Заславські та Сангушки.

  У 1753 році останній бездітний ординат князь Януш Олександр Сангушко поділив ординацію між кількома десятками представниками заможних польських родин.

  Пединки у складі Чуднівського ключа (графства) дісталися казимирському старості князю Антонію-Бенедикту Любомирському (1718-1762), потім до його родича, краківського каштеляна Антонія Любомирського (1719-1782), Свої чисельні маєтки Любомирські здавали в оренду, переважно дрібній польській шляхті. Так, згідно Тарифу подимного податку 1754 року, Пединки були в оренді у дворянки Янської, а у 1775 році в оренді скарбниці вільської Анни Виговської. Пізніше Чуднівське графство (ключ) було продано за 800 000 злотих князю Адаму Понінському, а від нього — до графа Прота Потоцького.

  Згідно Офірного реєстру Київського воєводства 1789 року Пединки були в посесії (оренді) у дворянина Леона Машкевича, який вже 1795 року згадується як дідич (власник) села, титулувався як смоленський ловчий та платив так званий ординацький податок.

  На початку 19 століття, ймовірно, шляхом шлюбу доньки Леона Машкевича Пракседи та сина серадзького воєводи Міхала Валевського — Войцеха — (нар. 1780 р.) Пединки перейшли до заможної родини Валевських з тучинської лінії.

  Саме Войцех Валевський (в історичній літературі цю родину також згадують як Колона-Валевські, за назвою родового герба "Колона") на початку, але не пізніше першої чверті 19 століття, будує в Пединках чудовий палац в стилі ампір. Він був розміщений на правому високому березі річки Случ, серед невеликого пейзажного парку. Головний фасад палацу прикрашав чотириколонний портик з трикутним фронтоном, на якому був розміщений картуш з родовим гербом Валевських. Над головним входом в палац була розміщена пам'ятна таблиця з датою його будівництва. Майже всі кімнати садиби були оздоблені вишуканою ліпниною, підлоги вистелені паркетом з різноманітних порід дерев. В кімнатах були мармурові печі та каміни, стояли старовинні шафи у гданському стилі з бронзою та порцеляною, на стінах висіли родинні портрети та картини відомих художників. Особливу увагу заслуговувала родинна католицька капличка, розташована в одній із приміщень палацу. Її стіни були оздоблені різьбленим дубом. Над вівтарем каплиці висів чудовий старовинний та дорогоцінний образ.

  В притул до парку ріс досить значний фруктовий сад, який був також розплідником для різних порід фруктових дерев, які йшли на продаж. По саду, як писав сучасник А. Урбанській, який на початку 20 століття відвідав маєток, поважно ходили білі пави.

  Праворуч від палацу стояв довгий одноповерховий господарський флігель, в якому розміщувалися кухня, пекарня та спіжарня. Далі стояли стайні, збудовані в середині 19-го століття великим коштом та майстерністю. В парку також був чудовий розаріум.

  Після смерті Войцеха Валевського маєток перейшов до сина Антонія, який був одружений на Н. Ленкевич.Антоній, не мав власних дітей, тому садиба отримала спочатку його сестра Юзефа Гіжицька, дружина маршалка житомирського повіту Яна Непомуцена Гіжицького, а потім Пединки перейшли до її доньки Міхаліни — заміжньої за Леонардом Шашкевичем. Їх син Єжи Шашкевич був відомим меценатом, який фінансував перший україномовний часопис на Поділлі ,"Світова Зірниця" (1907р.). Останній з Шашкевичів був бездітним, тому маєток перейшов до їх родичів, зокрема до сестри Міхаліни Шашкевич — графині Альбертини Замойської, дружини графа Францішека Ксаверія Замойського з угорської лінії.

  Останньою власницею садиби в Пединках була їх єдина донька Марія Елеонора (1862-1945), вдова князя Адама Францішека Любомирського (1852-1893). Окрім маєтку в Пединках княгиня володіла палацами в Молочках, в Міжинці (Польща) та замку в Червоногороді (Австро-Угорщина).

  Палац, як і парк, не збереглися до нашого часу. Вони були знищені у вихорі революції та війни 1917-1920 р.р. Від величного маєтку залишилося лише приміщення возовні на території зерносховища та залишки старого фруктового саду.

  Княгиня Марія Елеонора Любомирська (1862-1945) остання власниця палаців в Пединках та Молочках

  Князь Антоній Любомирський (1719-1782) володар Чуднівського графства,в складі якого були с.Пединки

  Войцех Валевських (1780-?),будівничий палацу в Пединках. Художник Юзеф Процінській, з фондів Житомирської картинної галереї.

  Возовня, фото 2007 р.

  Маєток на топографічній мапі початку 20 століття

  за матеріалами публікації Ihor Dovbysh у Фейсбук-спільноті

  «Старовинні маєтки Житомирщини:історія,архітектура,сучасний стан»

Новини Житомира