Через рік після окупації бойовиків Слов'янськ на Донеччині поступово відбудовують, а в місті поменшало сепаратистських настроїв. Говорити, що Слов'янськ на 100% український, складно.

Водночас є інша проблема – контроль міста й області загалом фінансово-промисловими групами, які впливають не лише на економіку, а й на політичне життя.

Про це в прямому ефірі програми ТСН.Тиждень кореспонденту Олександру Моторному розповів голова Донецької обласної цивільно-військової адміністрації Павло Жебрівський.

 – Чому в Слов'янську залишаються при владі люди, які сповідували сепаратистську ідеологію?

– По-перше, я лише три тижні на цій посаді. По-друге, міська влада не зовсім підпорядкована голові цивільно-військової адміністрації, тому що це виборні посади. А по-третє, потрібно виховувати людей. Насправді тут формували політику, економіку фінансово-промислові групи. Три фінансово-промислові групи, які визначали політичне, економічне соціально-культурне обличчя цього краю.

– Ви можете їх назвати?

 – Чому ні?! Це Рінат Леонідович Ахметов, це Борис Колесников, це Клюєв. Ще є люди трохи нижчого рангу, які визначали контент. Вони займалися не тільки економікою… Знаєте, мені достатньо сумно говорити, але приїжджаєш у якесь місто і маєш відвідати обов'язково того, хто годує місто, хто платить податки. Заходиш на підприємство, там кажуть: "Жебрівський уже з Ахметовим злигався". Не злигався! А якщо в цьому місті інших (іншого власника) підприємств просто немає. От у цьому проблема – демонополізація, антитрастове законодавство, формування середнього класу. Ключове завдання, яке ми поставили, – сформувати за два тижні візію Донецької області.

Сьогодні устрій який має бути? Тобто ми маємо розбити оці фінансову-промислові групи, які визначали порядок денний Донбасу. Якщо ми цього не зробимо, то кого б ми не поставили на ті чи інші місця (посади), нічого не буде. Сьогодні вони не сепаратисти, а завтра вони можуть бути сепаратистами.

– Ви допускаєте повторення сценарію у Слов'янську? Адже ці люди, ці впливи залишилися.

– Ні, не допускаю. Тому що втрати, в тому числі фінансово-промислових груп на тій стороні неймовірно великі. На сьогоднішній день, коли вони бавилися, виторговуючи у центральної київської нової влади свої преференції, і загралися там, вони отримали "обратку", як кажуть, набагато більшу, ніж очікували. І сьогодні, в принципі, втрата – зупинка їхніх підприємств, зупинка їхніх бізнесі, хоча вони там не розбазаряться, не руйнуються, але в принципі вони стали набагато біднішими. І вони чітко усвідомлюють, що сьогодні повторення такого сценарії призведе до їхнього банкрутства. І через це в тому числі, зважаючи на ці фінансово-промислові групи, я не бачу повторення того сценарію в Слов'янську, як був минулого року.

– За 84 дні окупації в Слов'янську було зруйновано близько 35 будинків, у тому числі говорили про чотири школи. Загальна сума втрат – півтора мільярда. Що з приватним майном людей, простих цивільних мешканців, чи існує механізм відшкодування?

– Сьогодні рішення з цього приводу немає. Тобто, якщо по інфраструктурних проектах є відновлення шкіл, психлікарні, мостів тощо, є можливість фінансувати з державного бюджету, із фонду соціально-економічного розвитку територій, із запозичень за кордоном, то по приватному житлу сьогодні рішень немає. І це, насправді, завдання центрального уряду.

– Слов'янськ на сьогодні український чи ні?

– Слов'янськ на сьогодні є українським містом і іншого подавляючи у своїй більшості не бачить іншого розкладу в реаліях.