"Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя." - словами Василя Симоненка, учні і всі присутні в залі згадали героя та помолились за спокій його душі.
Але ж Герой нашого часу, хто він? Тарас Сенюк народився в місті Коломия на Івано-Франківщині. У 95-ту ОАЕМбр був відправлений після закінчення Одеського військового інституту.
Він подолав свій шлях від командира взводу до командира батальйону, а у 2014 році, коли нагрянула війна, один з перших взяв до рук автомат і пішов захищати країну. Тому що, це був поклик серця. Після загибелі у Тараса залишилась донька - Єлизавета, та дружина - Ольга, яка також була присутня на заході. Користуючись нагодою, вона змогла подякувати всім, хто не покинув її у важкі часи.
“Велика вдячність всьому педагогічному колективу цієї школи, бо коли мене наздогнав складний період життя після смерті чоловіка, вони протягнули руку допомоги, надали місце роботи, обігріли, прихистили, підтримали мою доньку і до цих пір допомагають їй розвиватися. І хотілося б звернутися до військовослужбовців, чому на сьогоднішній день, коли йдеться про “зачистку” ніде не згадується ні ім'я, ні вчинки мого чоловіка? Хлопці, я вас прошу будьте чемними, я не для себе це роблю, у мене в залі сидить донька і я хочу що б вона знала, що її тато загинув не дарма”. - говорить Ольга. Цілковита тиша у переповненому залі свідчила про те, як зачепили ці слова серця глядачів.
Військовослужбовець, друг Тараса Михайловича, який також був присутній сказав: “Я не хочу говорити про події війни, я хочу поговорити про нас сьогодні. Щодня в новинах ми бачимо те, як ділитися країна. Люди перестали стежити за нашими героями. Я хочу звернутися до всіх, хто сьогодні прийшов до цієї зали, давайте пам'ятати завжди про людей, які роблять героїчні вчинки. Також я хочу сказати, що повинні повернути повагу військовій формі. Ви, напевно, вперше бачите, як боєць АТО, стоїть перед вами в футболці і кедах. Я принципово зарікся, що військову форму одягну, коли поїду на війну або на парад. А він скоро буде. За нами перемога”.
Зі сцени прозвучали вірші відомих письменників, а також пісні гурту “Океан Ельзи”. Своїми стараннями, ведучі заходу показали те, що Тарас Сенюк то є приклад служіння українському народу, а Україну зламати неможливо, тому що кожного разу вона відроджується як фенікс.