Як повідомляють на сайті Овруцької РДА, прощатися з героєм прийшли сотні земляків: рідні, друзі, колеги, далекі та близькі сусіди – всі, хто хоч раз спілкувався із Русланом в один голос говорять, що до останнього вірили: він виживе, повернеться, відновить сили. Та не судилося…
17 липня 2015 року став Руслан на захист держави, а вже в листопаді отримав важкі поранення. Його без свідомості доставили у госпіталь Харкова, а згодом перевезли до Києва. Довгих шість місяців він боровся за право жити. Родина молилася, всі небайдужі допомагали, чим могли.
Невмолима, жорстока смерть забрала у матері сина, донечка Вікторія лишилася без батька. Слова тут не мають жодної сили. В такий час йде повна переоцінка життєвих цінностей, принципів тощо.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Герої не вмирають. Вічна пам'ять тобі, Руслане!

Довідково :

Фурманюк Руслан Миколайович народився 22.08.1984 р., закінчив Першотравневу загальноосвітню школу. Проходив строкову службу в прикордонних військах. До мобілізації працював у вантажному цеху ВАТ ГЗК «Кварцит».
Мати, Фурманюк Ольга Юріївна, 1965 р.н.
Донька, Вікторія Русланівна, 01.09.2009 р.н.