Вранці 10 серпня 2014 року під містом Іловайськом пошукова група місії «Чорний тюльпан» виявила тіло Вадима у безіменному похованні біля іловайського кладовища й доставила його до м. Запоріжжя. Після встановлення особи за тестами ДНК 7 лютого 2015 р. похований із військовими почестями на Житомирському військовому кладовищі №2. Про це свідчить Книга пам’яті полеглих за Україну (http://memorybook.org.ua/1/antonov.htm ).
У Вадима залишилася 6-річна донька. І після його смерті виявилось, що його рідні через суд мають відстоювати свої законні права. Чому? Тому що “держава” вважає, що він не військовик, на війну його послали в статусі резервіста, тож жодних пільг бути і не може.
14 липня колишня дружина резервіста Ольга Литвин та її юрист Юлія Демчук знову прийшли до Житомирського адміністративного суду представляти інтереси їх спільної, з Вадимом, доньки Софії. Навіщо? До вашого відома пенсія “З моменту втрати годувальника військовослужбовця” в чотири рази вища за пенсію “З моменту втрати годувальника”, яку дитина отримує зараз. Але через рішення командира частини про відмову в проведенні перерахунку грошового забезпечення та видачі грошового атестату з довідкою про додаткові види грошового забезпечення для оформлення пенсії разом з відповідними документами, жінці з її юристом важко це зробити.
У якості відповідача, до суду прийшов представник з Пенсійного фонду, а мав з’явитися представник військової частини. Проблема в тому, що військова частина 3027 Національної гвардії України не надає відповідних документів пенсійному фонду, посилаючись на те, що Вадим Антонов був лише резервістом. Головним на сьогодні було домогтися що пенсія має виплачуватися з моменту виключення загиблого зі списку військовослужбовців. Але на думку суду, у позивача були не зовсім переконливі аргументи, крім того не вистачало деяких документів та була плутанина в датах. Після години дебатів, справу вирішили перенести на 23 серпня.