Виходить так, що за останнє століття кількість людей у Заріччі-Баламутівці практично не змінилася - у 1897 році тут мешкало 1990 осіб. Змінилася лише назва, яка не сподобалася радянському керівництву: по відношенню до Ружина воно за річкою (Раставицею), то нехай буде Заріччя.
На території села розташовано два цікавих об'єкта: водяний млин, про який ми вже розповідали у статті про Ружин, адже він розташований на межі Ружина і Заріччя (тому й не зрозуміло до чого його віднести) та дерев'яна церква святої Параскеви, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення.
Церква хрестоподібна в плані, зведена за невибагливим проектом у 1845 році. Храм будували на місці давнішого, який стояв тут із 1740-го року. Розташована при дорозі із Ружина на Погребище, недалеко від водяного млина. Храм відносно доглянутий і шанується не лише зарічанами, а й мешканцями Ружина, адже у містечку немає власного старовинного православного храму.