Це найбільш цікавий і водночас трудомісткий етап в діяльності експедиції.

На початку було вирішено ряд організаційних питань, зокрема, підготовлене місце для обробки матеріалів, закуплені щіточки, відра наповнені чистою теплою водою. Далі розпочався процес очистки и миття артефактів. До камеральних робіт крім науковців Інституту археології долучилися й наукові співробітники музею О.О. Тарабукін та В.Л. Денисюк. Цікаво спостерігати, як предмети після очистки багатовікового пилу і бруду набирають виразних обрисів, стають яскравішими, проявляються фактура, колір, елементи декору та орнаментації тощо.

Після миття, знахідки розкладаються для просушування на спеціальних щитах. Розкладка здійснюється за комплексами у певній послідовності. Спочатку 1-й шурф, потім 2-й, 3-й і так далі.

Потім відбираються найбільш показові артефакти і розподіляються у межах комплексу по групам, відповідно до матеріалу, з якого вони виготовлені: глина, скло, метал, кістка тощо. Паралельно проводяться роботи по первинній реставрації окремих артефактів, переважно керамічних виробів. Чимало в цьому напрямку зробив старший науковий співробітник історичного відділу В.Л. Денисюк.

На останньому етапі відібрані артефакти за відповідною системою розкладаються у хронологічній послідовності і готуються для шифрування. В процесі шифрування використовується туш, за допомогою якої на пласку поверхню кожної знахідки, як правило, зворотну, наносять чітко визначений текст, де переважно зазначаються назва і рік проведення експедиції, номер шурфа, глибина та порядковий номер знахідки. Активну допомогу в шифруванні знахідок надавали старший викладач Марина Хададова і студенти 4-го курсу групи № 42 історичного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка Зоряна Козак та Дар’я Костриця.

Після завершення шифрування та нанесення порядкової нумерації А.В. Петраускас склав інвентарний опис знахідок. Роботи завершено, готується науковий звіт, а оброблені артефакти згодом будуть передані до фондів Житомирського обласного краєзнавчого музею.

Олександр Тарабукін,
старший науковий співробітник відділу досліджень об’єктів
культурної спадщини і науково-методичної роботи з музеями, археолог