Досить сказати, що в 1913 році наш обласний центр нараховував 112 тисяч чоловік. Для порівняння, у Києві тоді проживало 457 тисяч, в Одесі — 379 тисяч, і в Харкові — 143 тисячі чоловік. Перед Першою Світовою в Житомирі працювало 8 великих промислових підприємств — головним чином, легкої й харчової промисловості. Але досить розвинений був, виражаючись сучасною термінологією, малий і середній бізнес: кожен третій дорослий житомирянин мав свою власну справу. Житомир був саме містом, що розвивається, втім, як і вся країна. І тільки війна зупинила його подальший розвиток і перешкодила процвітанню.

У жовтні 1914 року під Житомиром, на місці нинішнього хутора Довжик, був обладнаний перший у світовій історії концентраційний табір для військовополонених, оскільки саме в цей період у місто почали прибувати ешелони з австрійськими полоненими солдатами. Правда, концтабором у нашому розумінні: з газовими камерами, крематорієм й іншими жахливими атрибутами, він не був. Просто велике поле, огороджене колючим дротом, з охороною периметра й декількома бараками, у яких розміщали полонених. Ніхто австрійців не катував, ніхто не спалював їхні трупи в крематорії.

Їх непогано годували (австрійським коштом), іноді виводили в місто на громадські роботи, а вже в лютому 1915 року під Звя'гелем (нинішній Новоград-Волинський) був обладнаний ще один аналогічний концтабір, оскільки житомирський на той час виявився значно переповненим. До речі, утримувалося в ньому близько восьми тисяч військовополонених.

Джерело: zhitomir.vv.si

Всі новини Житомира