У статті " О пожарной части в Житомире" /газета "Волынскиегубернскиеведомости" N 25 від 28 березня 1873 року / згадується, що 30 червня 1872 року Волинським губернатором був виданий циркуляр "Об устройстве правильно организованных общественных пожарных команд", що дає підстави вважати датою створення пожежної охорони Житомирщини 1872 рік. В цій же статті пишеться, що на даний час (тобо у 1873 р.) пожежний обоз в Житомирі знаходиться при двох поліцейських частинах. Він перебуває у віданні брандмейстера, при 52-х пожежних службовцях, комплектованих із місцевих військ ( до 1876 року формування пожежної команди проводилось за рахунок непридатних для стройової служби чоловіків, згодом - із вільнонайманих людей).

Утримання у такому вигляді пожежного обозу обходилось місту щорічно в 9380 крб., що складало біля 1/2 усього міського прибутку, якого по місту Житомиру тільки до 30 000 крб. Затрати на пожежний обоз розподілялися таким чином: заробітна плата брандмейстера - 207 крб., із надбавками для пожежних службовців - 1026 крб., на продукти виділялося - 1240 крб., на обмундирування - 2236 крб., на фуражі для 44 коней - 3964крб., а решта 706 крб. - для ремонтних та інших потреб.

Наприкінці 70-х років 19 століття на озброєнні Житомирської пожежної команди було 46 коней, 16 рукавів, 7 труб, 6 драбин, 14 діжок, 30 відер, 12 багрів, 38 сокир. Є вперше в архівних документах про влаштування пожежної частини в містах Волинської губернії за 1877-1881 рр. ми знаходимо дані про існування пожежної команди в Новоград-Волинському повіті та необхідних підручних засобів пожежегасіння у м. Овручі (без наявності брандмейстера, робочих, коней та грошового утримання).

Життя житомирських пожежників було надзвичайно важким. Заробітна платня становила 12 крб. Трудовий день починався в 5 годин ранку і тривав 15-16 годин. Змінного одягу не було і часто, повернувшись з пожежі в мокрому одязі, вогнеборці знову виїжджали гасити вогонь. Жили пожежники в переповненій сирій казармі, в антисанітарних умовах. Тільки один раз на тиждень їм дозволялось відлучитись на 3 години з території команди, щоб помитись в бані.

За найменшу провину жорстоко карали: по 12 годин доводилося нести вахту на каланчі з ранцем за плечима вагою 12-16 кг. Пожежники виконували різноманітні брудні роботи: чистили вулиці від сміття та снігу, виловлювали бродячих собак та кішок, прибирали у дворі губернатора, збирали трупи. В таких умовах жили пожежники.

Найбільша пожежа в Житомирській області трапилася в 1881 році. За 15 хв. в цирку м.Бердичева загинув 301 чоловік. Більшість пожеж у Волинській губернії, центром якої був Житомир, виникала внаслідок густої забудови міст і сіл виключно з легкозаймистих будівельних матеріалів. Найменше загорання будинку з дерева, покритого соломою, миттєво перекидалось на сусідню солом'яну стріху.

В 1888 році в Житомирському повіті було зареєстровано 26 пожеж у міській та 132 пожежі у сільській місцевості, якими знищено відповідно 17 та 445 побудов. Збитки склали: у містах - 240 805 крб., селах - 452 901 крб.

В 1889 році в м. Житомирі формується два пожежних відділення із вільнонайманих робітників.

Перше відділення знаходилось на базі розформованих полкових команд ( до 1895 р.). В 1895 році було закінчено будівництво приміщення пожежного депо по вул. Базарній (нині вул. 1-го травня, 33-г). Будівля - дерев'яна, одноповерхова зі спостережливою вежею.

Друге пожежне відділення було розташоване між вул. Єлларіонівською (вул. Котовського) і Пташиним базаром (вул. Театральна). В 1924 р. в зв'язку з непридатністю будівлі друге відділення влилось в перше по вул. Базарній. Нині тут розташовується СДПЧ-2 по охороні Корольовського району м. Житомира та пожежно-технічна виставка.

У 1906 році створюєтьсядобровільна пожежна команда, яка розташовувалась на Мальованці. (мал.4) На базі цієї команди в 1926 році було організовано другу пожежну команду м. Житомира ( на цьому місці нині знаходиться Управління МНС ВУкраїни в Житомирській області , та добровільне пожежне товариство).

Першим брандмейстером м.Житомира був Золотаревич, а після нього до 1924 року - Осипов, Каторжинський, Ляпидевський. В ті часи одним із визначних місць Житомира була пожежна каланча із сигнальними флагштоками, що піднімалися над нею. Десятиліття каланча була найвищою точкою міста, звідки проглядалися не тільки околиці, але й села, що знаходились поблизу. Зверху несли цілодобове чергування пожежні спостерігачі, які подавали сигнал про пожежу.

25 травня 1980 року наказом №036 УВС Житомирського облвиконкому було оголошено штати воєнізованої пожежної охорони м. Житомира. На базі професійної пожежної частини №1 створюється самостійна воєнізована пожежна частина №2.

В червні 1975 року було закінчено будівництво пожежного депо по вул. Михайловградській, тут організовується самостійна воєнізована пожежна частина №1. А на базі професійної пожежної частини N 3 формується воєнізована пожежна частина №3.

Джерела інформації:
- Газета "Волынскиегубернскиеведомости" N25 , 28 марта 1873 г.;
- архівні документи:" Устройствопожарной части за 1877-1881 гг."
- лист Житомирського поліцмейстера голові страхового товариства князю Львову від 19 квітня 1893 року;
- Лист житомирського пожежного товариства " В Житомирскоегородскоеобществовзаимного от огнястрахованияимущества" N 36 14 березня 1907 року;
- " Памятная книга Волынской Губернии за 1891 год. Раздел 3-й ст.43-51".

Джерело: zhytomyr.dsns.gov.ua 

Всі новини Житомира