Власне, й топографія Житомира, його територіальний розвиток теж красномовно свідчать про першорядність фактору водозабезпечення.

Якщо проаналізувати найдавнішу з відомих нам карту Житомира 1781 року, то переконуєшся в тому, що саме оті струмки і річечки – притоки Тетерева чи Кам’янки – формували забудову міста і були своєрідними природними “архітекторами”. Справді, наприкінці 18 сторіччя міська забудова шикувалася вздовж в’їздних доріг: з Вересів, Черняхова, Вільська, Барашівки, Троянова, Сінгурів, Станишівки, Левкова. Сьогодні це, відпо-відно, вулиці Київська, Щорса, Перемоги, Короленка, Якіра, Черняховського, Велика Бердичівська, Корольова. Але перші важливі нетранспортні вулиці (тобто, власне міські житлові вулиці, а не міські дороги) виникли саме вздовж або біля водоймищ.

До речі, одна з таких вулиць, дуже старих і колись центральних – Басейна, виникла якраз вздовж річки Рудавки, а назву отримала від своєї важливої “професії”. Як вже, напевне, здогадався читач, йдеться про пожежну спеціалізацію вулиці, адже назва походить від слова “басейн” – штучного водоймища із запасом води для гасіння пожеж. Щоправда в такий спосіб перемагати вогняну стихію було дуже важко. У 1781 році, наприклад, під час пожежі вигоріла майже вся дерев’яна частина старого міста.

Водоймища і річки не тільки ставали вірними помічниками людини під час пожеж, а й, звичайно, були у пригоді кожного дня. Тому до них тягнулися житлові будинки, лазні, винниці і винокурні, всілякі майстерні і промисли. Так, вздовж річки Коденки (тепер протікає в трубах) в середні віки почала формуватися забудова Гончарної слободи (тепер вулиці Лесі Українки, Домбровського, Старогончарна, Олени Пчілки). По обидва боки безіменного струмка, що починався на місці нинішнього дитячого універмагу і впадав у Кам’янку, сформувалася забудова двох значних сучасних вулиць: Малої Бердичівської і Пушкінської. Велике Хлугове озеро на місці нинішнього Житнього ринку “притягувало” місто в свій бік, а саме зникло в результаті штучного осушення тільки на початку 20 ст. Дорога вздовж Кам’янки і вбрід через Тетерів вела до хутора Бровари (пивоварне виробництво), а далі на Сінгури (тепер цей хутір “представляють” кілька стареньких хатинок побіля Підвісного мосту). Річка Путятинка визначила появу на карті Житомира важливого передмістя – Смолянки, Крошенка – Крошні, Вошивиця – Смоківки, Довжик – Довжика, Лісова – Рудні, тобто великих сучасних районів Житомира. Річки Житомира були важливим і безкоштовним джерелом енергії, місцем будівництва млинів, яких нараховувалося на Тетереві та Кам’янці до десятка. Про цю давню професію річок нагадує назва вулиці – Млинова (до революції їх навіть було дві – Перша та Друга).

Власне місто розвивалося у системі координат доріг та річок, які “диктували” йому свої умови і задавали напрямки та темпи росту. По суті, конфігурація Житомира повторює конфігурацію системи шляхів і річок. Місто розтягнуте вздовж основних шляхів і основних річок – Тетерева, Кам’янки та Крошенки. З іншого боку, Тетерів як потужний водний кордон стримує вже багато століть намагання міста “перестрибнути” його в південному напрямку, перейти на протилежний берег.

За матеріалами vodokanal-zt.org.ua

ФОТО Анатолія Магаза

Всі новини Житомира