Саме волонтери продовжують залишатися рушійною силою у відновленні армії та допомозі пораненим.

«Постійно хтось приходить допомогти пораненим. Якась бабуся зайшла у палату зі стільцем і сказала: «Хлопці, я біля вас буду сидіти і чергувати». Зранку прийшла дівчинка, принесла два кілограми нектаринів. Сказала: «Мене мама до вас прислала», - розповідає дружина пораненого у зоні АТО військового. - Згодом зайшли хлопець з дівчиною, зняли з чоловіків мірки, за якусь мить принесли шорти, білизну, шкарпетки. Через дві години якийсь чоловік зайшов із кавуном. Ще трохи — волонтери прийшли з капцями. Попросили, щоб я роздала — кому які підійдуть. І щоб прослідкувала, аби медперсонал не привласнив.

Окуліст виписав рецепт хворому. Щойно хлопець вийшов у коридор, якась людина взяла у нього рецепт і купила ліків на 400 гривень, за свій кошт. Там волонтери — на кожному кроці. Мене один лікар теж за волонтерку сприйняв. Підійшов до мене і каже: «Треба хлопцю вставити щелепу. Я його виписую, але у нього немає верхніх зубів. Знайдіть йому хорошого фахівця».
«Я говорила з однією волонтеркою з Житомира, вона — держслужбовець. Живе з чоловіком, дитинкою, має проблеми з житлом. Розповіла: «Коли я прийду сюди і подивлюся на ці проблеми, то забуваю про свої». Інша волонтерка — Галина з Великої Цвілі — готує домашні страви для хворих: то курочку запече, то полуничний компот принесе, - розповідає жінка. – Хоча поряд із такими безкорисливими і гуманними активістами є й ті, хто приїжджає до бійців АТО лише піаритись.

Один житомирський підприємець, мріючи про політичну кар’єру у Верховній Раді, запропонував чай у пластикових стаканчиках — з багажника власної автівки. Цей «добрий вчинок» завбачливо знімала відеокамера… У відповідь — ніхто з «курилки» скуштувати гарячий напій «благодійника» не підійшов. Хлопці не без іронії порадили йому поїхати із чаєм у Лутугіно чи на Савур-Могилу…
Студентки з медучилищ теж багато допомагають. Возять по коридорах на візках хлопців без ніг, співають їм, грають на гітарі — душевна терапія надзвичайно потрібна тяжко-
хворим після операції. Бачити таке — це сильні емоції. І ці молоденькі дівчата, котрі не лише медикаментами, а й словами підтримки мають зменшити фізичний та моральний біль героїчних хлопців від втрати кінцівок та здоров’я на війні — вони теж сильні.
Я рада, що є волонтери. Бо було б усе на наші плечі, а так — велика підтримка. Найчастіше ми не знаємо ані їхніх прізвищ, ані імен, але вдячні цим людям надзвичайно», - говорить жінка.

За інформацією «Звягель».