Цікаво, що одного з його братів також звали Сашею і, щоб їх розрізняти, світленький був «Сашею білим», а темненький – «Сашею чорним». Тому Олександр Глікберг і обрав собі такий псевдонім. Вигадане ім’я допомагало йому «маскуватися»: дошкульний сатирик у віршах був у житті на диво м’якою, доброю і світлою людиною.

Раннє дитинство майбутній письменник провів у містечку Біла Церква. Сім’я була багатодітною, дітьми ніхто не опікувався: ні батько, який був провізором, тобто займався аптечною справою і дуже рідко бував вдома, ні мати, котра мала неврівноважений істеричний характер. Отож Сашко почувався покинутим, вчився абияк і його не раз відраховували зі школи за погані оцінки. Дійшло до того, що у п’ятнадцятирічному віці він утік із дому та вирушив до Петербургу шукати кращої долі. Там добряче набідувався та став писати батькам листи з проханням допомогти. Відповіді, однак, не отримав. Якби не доброта сторонньої людини, не знати, чи взагалі би не загинув. Щасливий випадок допоміг Олександру Глікбергу: один журналіст написав про покинутого напризволяще хлопчика статтю. Її прочитав житомирський чиновник Костянтин Костянтинович Роше, який незадовго до того втратив сина. Цей милосердний чоловік забрав Сашу до себе. Так хлопець наприкінці 1890 року опинився у Житомирі, який став для нього рідним домом. У Житомирі, завдяки К. К. Роше, який мав неабиякі літературні здібності та любив поезію, розпочався Глікберг-поет.

У 1900 році Олександра забрали до війська, потім він працював на митниці, а поміж тим почав друкувати в різних часописах сатиричні вірші. Перші серйозні публікації з’явилися 1904 року в житомирській газеті «Волинський вісник». Це були вірші, статті, театральні рецензії. У 1905 році молодий поет переїхав до Петербургу, щоб серйозно займатися літературою. Тут він почав співпрацювати з сатиричними журналами «Альманах», «Маски», «Леший». Його псевдонім Саша Чорний вперше з‘явився у журналі «Зритель» за листопад 1905 року.

З 1908 року Саша Чорний співпрацює з журналом «Сатирикон» і стає провідним автором видання. До нього приходить слава: гострі, влучні, часом дошкульні, неймовірно дотепні вірші отримали справжнє визнання читача. Його віршами зачитувалась вся країна. За словами Корнія Чуковського, не було такого студента, лікаря, адвоката, вчителя, інженера, котрі не знали вірші Саші Чорного напам’ять. У цей час в світ виходять збірники віршів «Усім ницим духом», «Сатири», «Сатири і лірика» та інші.

У 1911 році Саша Чорний йде з журналу «Сатирикон» і перестає друкуватися як сатиричний поет, зате дебютує як дитячий письменник. 1912 року виходить його перше оповідання для дітей «Червоний камінець», потім збірка віршів для дітей «Тук-тук» та «Жива азбука» у віршах. Поступово творчість для дітей стає його головним заняттям.

У 1914 році почалася Перша світова війна і Сашу Чорного забрали в армію, де він служив рядовим при польових госпіталях.

Жовтневу революцію Саша Чорний не прийняв. У березні 1920 року вирішив емігрувати. Жив у Берліні, Римі, Парижі. Видав прозові збірки «Несерйозні оповідання» (1928), повість «Чудесне літо» (1929).

Російський письменник Саша Чорний (Олександр Михайлович Глікберг) – учень 6 класу 2-ої Житомирської гімназії (1899 р.)

Саша Чорний написав для дітей чимало книжок: «Сон професора Патрашкіна» (1924), «Щоденник Фокса Міккі» (1927), «Кошача санаторія» (1928), «Рум’яна книжка» (1928). До книг увійшли вірші, проза, біблійні історії і навіть одна п’єса. Герої його дитячих віршів – це його друзі: дівчатка і хлопчики, іграшки, яких письменникові так не вистачало в дитинстві, смішні звірята, пташки і комашки.

1928 року Саша Чорний зі своєю дружиною купив земельну ділянку на півдні Франції, в містечку Ла-Фав’єр, збудував будинок. Там часто гостювали російські письменники, художники, музиканти.

Помер Саша Чорний 5 серпня 1932 року від серцевого нападу, після того, як допоміг сусідові гасити пожежу на фермі. Його улюбленець – фокстер’єр Міккі – з туги помер на грудях свого господаря від розриву серця. Олександр Михайлович Глікберг похований на кладовищі міста Лаванду у Франції.

Олександр Глікберг не тільки блискучий сатирик 20 століття, але й яскравий, оригінальний дитячий поет та прозаїк. Житомирянам ім’я Саші Чорного особливо близьке насамперед тим, що в місті над Тетеревом він пройшов нелегкі життєві університети і зробив перші кроки до високої поезії.

У 2013 році в місті Житомирі на будинку, де проживав Олександр зі своїм опікуном, на майдані С. П. Корольова, встановлено меморіальну дошку.

За матеріалами: childlibr.org.ua

Всі новини Житомира