Одна з найстаріших жительок цього населеного пункту з болем у серці згадує післявоєнні роки, коли власними руками відбудовували колгоспи, споруджували ферми, засівали та обробляли поля. Не пас задніх і колгосп у Нянівці, де утримували багато корів, свиней, овечок, коней... На фермі були навіть душові кабіни, а культармійці трудівникам давали концерти.

— У другій половині 30­-их років колгосп у Нянівці мав певні успіхи, — розповідає Ганна Михайлівна. — Особливих результатів вдалося досягти у вирощуванні коней. Племінні жеребці з господарства навіть були представлені на сільськогосподарській виставці у Москві. У 60-­ті роки колгосп приєднали до господарства у Горині, а потім — до сільськогосподарського підприємства у с. Іванівці. Нині від колишнього колгоспу залишилися руїни. Важко повірити, що все так швидко «вилетіло в трубу».

Сьогодні в Малинському районі колишні приміщення колгоспів або розвалені й розграбовані повністю, або використовуються під пилорами чи господарські приміщення підприємцями. У сільськогосподарських підприємствах району, за словами голови райдержадміністрації Юрія Рудченка, нині нараховується 175 голів ВРХ, у тому числі 130 корів. Це смішно й боляче водночас...

У район «заходять» «інвестори», обробляють протягом декількох років родючі землі та їдуть далі. Вони інколи дають селянам, у яких орендують паї, зерно­полову чи мізерні гроші. Простим людям цю систему зрозуміти важко. Занепадає поліське село й коли настануть для нього кращі часи — невідомо.

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

Всі новини Житомира