Як розповідають в редакції самої газети «МН», про це сповістив керівник місцевої філії Центру професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів «Світанок» Олександр Задорожний. За його словами, інваліди отримають продуктові набори, речі медичного призначення і побутову техніку. Додаткову інформацію можна було уточнити за особистим номером телефону Олександра Вікторовича.

Однак після святкових вихідних телефони редакції не замовкали від дзвінків людей із обмеженими можливостями. Вони скаржились: телефон, вказаний в оголошенні, не відповідає.

Коли ж телефонують із чужого номера, слухавку беруть, але на запитання відказують, мовляв: зараз багато справ, зателефонуйте пізніше… Проте пізніше, більше не додзвонитись. Аби з’ясувати, в чому справа, не могли зв’язатися із керівником фонду інвалідів й журналісти. Тим часом дзвінки від стурбованих малинчан, котрі звинувачували вже місцеву газету — в публікації неправдивого оголошення, — продовжувались. У середу, 26 квітня, вісточка надійшла з мікрорайону паперової фабрики. Повідомили: декілька днів поріг приміщення колишньої телестудії «Полісся», що по вулиці Неманихіна, 3, «оббивають» (!) інваліди: приходять за гуманітаркою від «Світанку».

За цією адресою, судячи із вивіски на дверях, що одразу справа при вході в приміщення, — Малинська філія обласного фонду соціального захисту інвалідів ЦПМСРІ «Світанок» та підприємство інвалідів «Малин-Інвалсервіс». За словами людей, які чекали в коридорі, саме сюди тих «щасливчиків», які змогли додзвонитися за вказаним в оголошенні номером, запросили «отримати гуманітарку». Проте всі дні двері були зачинені. Жодної допомоги тут не роздавали. Судячи ж із того, що розгледіли через вікно в кімнату, — ніякої гуманітарки за зачиненими дверима і не було.

— Прочитала оголошення, а потім, у середу 19 квітня, зателефонувала за вказаним номером. Сказали: допомога нині стоїть на митниці, але в четвер можна прийти. Прийшла — тут закрито, — розповіла пані Валентина. — Сьогодні була неподалік у справах, думаю зайду ще раз. Знову закрито, але уже є вивіска. Під дверима чекали й інші люди… Коли восени у вашій же газеті прочитала оголошення про німецьку гуманітарну допомогу, теж дзвонила — мені дали адресу, прийшла й отримала каву. Не знаю, чому цього разу так вийшло. Але нехай би спершу привезли допомогу, а потім давали оголошення.

Допомогу люди отримали. Однак, зовсім не ту, про яку йшлося в оголошенні. За сусідніми дверима — представництво норвезької благодійної місії «Салем». Спостерігаючи, як у коридорі приміщення тіснилися знедолені, члени благодійної організації, кажуть, не могли залишитись осторонь.

— Тиждень люди стоять під цими дверима. Усіх, хто приходить, запрошуємо до себе, — каже керівник «Салему» Надія Гостін. — Добре, що в нас є що дати, а якби не було… Ось родина прийшла: жінка не говорить, дівчинка не бачить, у хлопця теж проблеми зі здоров’ям. Як, скажіть, пояснити їм це непорозуміння? Понад 15 років працюємо в районі, знаємо: не можна так із людьми, а тим більше із такими особливими.

З цими совами благодійники запросили до свого приміщення. Тут кімнат декілька — перша «забита» чорними пакунками із гуманітарною допомогою, яку забрали із кімнати, що нині належить «Світанку». Кожен пакунок підписаний англійською: «для дітей», «для підлітків», «дорослих» тощо. В інших кімнатках — на полицях, вікнах і підлозі лежать уже розфасовані речі. Усе розподілено: дещо ось-ось має забрати служба у справах сім’ї, дітей і молоді, поряд лежить постіль для лікарні, складені подарунки до Дня Перемоги для мешканців будинку престарілих, далі — допомога, яку забирають місцеві волонтери й відвозять у зоно АТО, інше.

Все ж таки, усіх цікавило: де анонсована допомога, де представники фонду і чому не відповідають за непорозуміння, що сталося? Люди, котрі сиділи в коридорі уже обурювалися: невже важко прийти і вибачитися перед ними, можна також передзвонити або дати ще одне оголошення… Керівника фонду інвалідів «зловили» на сесії міськради.

— Чому стоять, хіба я їм казав туди їхати? Тільки декілька днів тому забрав ключ від кімнати, який пані Надія попросила на тиждень, а не віддавала три з половиною місяці, — заперечив Олександр Задорожній. — Ніякого конкурсу не було — кімнату безкоштовно надала в користування міська рада…

Чому міська рада, якщо приміщення — на балансі районної? Але суть не в тому. Олександр Вікторович запевнив: гуманітарка вже в Малині, однак де саме — так і не зміг відповісти.

— Допомогу привезли, але не туди, — додав він. — Наше підприємство, яке ми, інваліди, самі створили й заробили кошти, на 28 тисяч гривень профінансувало дизпаливо, щоб цю допомогу можна було доставити в Малин. Не думав, що вона так затримається на митниці. Дав оголошення, та ще й крайнім вийшов… Але будемо виправлятись: згодом у кімнатці зробимо невеликий ремонт, буде відповідальна особа і люди знатимуть, що фонд працює саме за тією адресою.

5 травня, у світі відзначають Міжнародний день боротьби за права інвалідів. Маємо надію, що подібне з людьми, які мають обмежені можливості, у Малині більше не повториться.

За матеріалами: mn.zt.ua

Всі новини Житомира