І видали документ, який підтверджує: це справді рекорд. Але справа не тільки в розмірах, не тільки в тому, скільки в бочці колись зерна жита чи пшениці зберігалося. Головне: це — не звичайна бочка, а довбанка. Тобто виготовлена з однієї колоди. От які колись дерева були...

  Та бочка — один з експонатів колекції старожитностей Миколи Жилюка — колишнього вчителя фізкультури школи, що в селі Великій Цвілі, а нині пенсіонера. Захоплюється він збиранням старих речей уже давно. Каже, що цьому його хобі вже більше 30 років.

  У колекції навіть назва є — «Музей нашого дідуся». Ентузіаст збирав експонати по селах району. Якісь речі купував у людей, якісь — вимінював. Шкодує, що йому дісталося не все те, що хотів. Іноді власники правили занадто високу ціну. А загалом уже назбирав більше тисячі експонатів. Загальна вага — близько восьми тонн. Чому займається цим? Усе дуже просто: хоче, щоб нові покоління знали, як жили попередники. Пояснити це можна на прикладі експоната, який насправді є копією. Це тачанка Нестора Махна. Де ж тепер знайдеш справжню? Відтворили за ескізами. А от кулемет на тачанці — справжній. У самодіяльному музеї — давні маслобойки, соковижималки, ваги з млина і т. д., і т. п. Мине небагато часу, і всі ці речі зникнуть, якщо не подбати про їх збереження. А ті ж бочки були дуже різні: є в колекції, крім довбаної, і клепані, і плетені.

  Експозиція самодіяльного музею розміщена в колишньому гаражі сільгосптехніки. Частину його займають експонати, а частина використовується як майстерня. М.Жилюк радіє, коли сюди на екскурсію приходять школярі.

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

Всі новини Житомира