Проте мало хто знає, що аби побачити подібні "сталкерські" місця, зовсім не обов’язково їхати в зону. Стати свідком тріумфу природи над цивілізацією можна в інших цікавих і маловідомих місцях, відвідини яких не потребують зайвих формальностей, грошей і лічильників Гейгера.

  За допомогою досвідчених мандрівників Богдана Налісніковського і Максима Ковальова INSIDER склав список цікавих "сталкерських" об’єктів.

Закинутий завод і кар’єр поблизу села Діброва Олевського району (Житомирська область)

  Іншим спадком радянської індустріальної доби стали покинуті заводи. Власне, ними нікого здивувати не можна - за більш ніж двадцять років вони, як правило, стоять цілковито зруйновані і "розпиляні" на метал. Але є місця, де в силу віддаленості їх обійшла рука вандалів.

  Олевський щебневий завод і супроводжуючий його кар’єр видно здалеку. Високо над лісом підносяться справжні гори відпрацьованих відвалів – правдивий терикон.

  "З терикону відкривається вражаючий краєвид, особливо розкішний восени, коли ліс вдягається в жовтогарячі барви. Втім, на самий вершечок відвалів вибиратись важкувато і небезпечно – окрім того, що у них дуже круті схили, вони ще й надзвичайно сипкі й існує небезпека зірватися вниз", - попереджає Богдан.

  Біля підніжжя відвалів розташовані заводські приміщення. Розкидані всередині протигази, хаотичні купи заводської документації (датованої не пізніше, як 1995 роком), справляють враження пережитої катастрофи.

  "У 1996 році Україна визнала право власності на цей завод… за Білоруссю! Оскільки він будувався за кошт БРСР. Можливо, це і стало причиною його занепаду", – пояснює Богдан.

  Найбільше емоцій викликають велетенські, закинути заводські цехи.

  Про роботу, яка колись кипіла на заводі, зараз нагадують лише радянські плакати правил техніки безпеки.На вмурованому в бетонну підлогу постаменті одного з фрезерних верстатів зафіксовано: 1990 рік. Ці верстати встигли попрацювати на заводі лише кілька років - вже в середині 90-х виробництво спинилось. "З іншої сторони, маркування "Rosher & Eichler" свідчить про поважний вік деяких машин – можливо, вони є трофейними, з часів Другої Світової",  - додає Богдан.

  З протилежної від відвалів і залізниці сторони розкинулось велике гарне озеро, розташоване в котловані колишнього кар’єру. Подібні кар’єрні озера надзвичайно глибокі, що дає можливість сміливо стрибати з високих скель, попередньо перевіривши, чи немає підводного каміння під ними.

  У разі відвідин покинутого заводу та інших приміщень слід бути обережними готовими до можливої зустрічі із охороною та мисливцями за кольоровим металом.

Закинута база ракетних військ стратегічного призначення (Житомирська область)

  Якщо ви вирішили відвідати попередній об’єкт, то просто зобов’язані побувати і на закинутій ракетній базі військ стратегічного призначення поблизу Нових Білокоровичів. Вона знаходиться в кількох кілометрах від Олевського щебневого заводу.

  В глухому віддаленому лісі, серед неприступних боліт, знаходиться об’єкт, що в радянський час наводив жах на всю Європу. Тільки мало хто про нього знав, оскільки він був засекречений.

  Мова йде про базу 50-ої ракетної дивізії. На її озброєнні стояли мобільні наземні ракетні комплекси "Піонер", оснащені балістичними ракетами із максимальною дальністю стрільби 5500 км. "Гроза Європи" - так поза очі називали ракетний комплекс. Випущена звідси ракета могла уразити будь-яке місто в Європі.

  "За розповідями грибників зі стажем, років зо 30 років тому, блукаючи лісом в околицях Білокоровичів, несподівано для себе можна було почути звук пересмикування запобіжника автомата і крик: "Стій! Хто іде?" - що лунав від солдата за непомітним колючим дротом в кущах. Військова база охоронялася дуже ретельно, стороння людина не мала змоги потрапити всередину", - розповідає Максим Ковальов.

  Із кінця 80-х років згідно з Договором про скорочення ракет середньої і малої дальності, починається поступова ліквідація військової бази. Наказ про розформування дивізії був підписаний 30 квітня 1991 року. Надалі військова база була закинута і розкрадена, а зброя вивезена.

  Тепер масивні бетонні споруди серед лісу, що крок за кроком відвойовує колись забрану у нього територію, привертають увагу хіба що стакерів і любителів військової історії, які без жодних проблем можуть потрапити всередину.

  На базі досі в різному стані збереглись бетонні сховища боєголовок, пускові майданчики, різноманітні караульні споруди, оборонні укріплення та ангари. Цегляні ж споруди, як правило, розібрані до фундаменту.

Закинутий піонерський табір на березі річки Тетерів (Київська область)

  Радянська пора залишила по собі численний спадок у вигляді колишніх дитячих таборів і баз відпочинку. Деякі з них по розпаді СРСР стали нікому не потрібні, були покинуті і віддані на поталу природи.  Одним з найцікавіших подібних об’єктів є піонерський табір на березі річки Тетерів в околицях села Пісківка, Бородянського району Київської області.

  Повністю збудований і захований у віковічному лісі, ще донедавна він неабияк дивував раптових перехожих великим пам’ятником Леніну, який раптово виринав з-поміж дерев. Проте хвиля ленінопаду минулої зими не оминула і цей монумент – Ленін був знесений.

  "Звісно, після Леніна вже немає чому дивуватись, але вежа з олімпійським ведмедиком та надписом "Москва – столица Олимпийских игр!" в лісі на межі Київської і Житомирської областей – вражає!", - каже Богдан Налісніковський.Не менший подив і здивування викликає висока водонапірна вежа, розмальована символікою Олімпіади 1980 року у СРСР.

  Варто поспішати відвідати табір, поки час його остаточно не зруйнував, а туристи не розібрали всі артефакти на сувеніри.

  На лавах літнього театру замість юних глядачів тепер в’ють гнізда птахи. А найцікавіші знахідки, що переносять думками у радянське минуле, можна знайти всередині покинутих корпусів. "Напівзотлілі радянські прапорці, пачки цигарок "Памір", плівка "Свема", уривки газет 80-х років… Складається враження, що час тут зупинився" - розповідає Богдан.

Чигиринська АЕС (Черкаська область)

  За час інтенсивного будівництва було зведене робітниче поселення з багатоповерховими будинками і усією належною інфраструктурою. Зараз у ньому є лише дві частково заселені п’ятиповерхівки. Люди, що поселились тут у 80-х, стали заручниками Орбіти.Одна із двох недобудованих в Україні АЕС. Будівництво електростанції розпочалось у 1972 році, щоправда тоді мова йшла про ГРЕС; у 1984 проект переробили під АЕС. А вже у 1989 році будівництво було згорнуто.

  Вулиці тут, звісно, не освітлюються, і ввечері закинуте поселення виглядає доволі страшно: налякати може навіть стукіт від вітру відчинених кватирок у колись затишних будинках.Орбіта – саме таку назву має друга "Прип’ять". Занедбані дев’ятиповерхівки, порожні крамниці, універмаги – такий вигляд має місто сьогодні. І над усім поселенням височіє труба недобудованої АЕС. Щоправда, саму споруду недобудованої станції вже встигли розібрати.

  Відвідування Чигиринської АЕС і Орбіти має суттєві переваги перед відвідинами Чорнобильської зони і Прип`яті. Сюди не потрібно здобувати жодних офіційних перепусток чи купляти дорогих туристичних турів.

Морозівський вугільний розріз (Кіровоградська область)

  "В свої найкращі часи кар’єр давав близько 10 млн тонн вугілля на рік, а працювало на ньому 15 тисяч осіб. Кар’єр працював до початку 2000-х. Махінації з передачею кар’єра у власність призвели до появи у підприємства, що добуває вугілля, боргів за електроенергію (абсурд!), і її відімкнули, хоча запасів вугілля тут могло вистачити ще на 20 років роботи", - розповідає Максим Ковальов.Це один з найепічніших закинутих кар`єрів, що вражає уяву своїми розмірами і масштабами закинутої вугільно-добувної техніки.

  З тих пір величезний кар’єр рік за роком заповнюється водою, а залишена техніка потроху іржавіє та зникає під впливом праці чорних металошукачів.

  Родзинкою кар’єру був велетенський закинутий роторний екскаватор ЭРШР-1600, що є однією з найбільших в світі подібних машин і сягав заввишки з дев’ятиповерховий будинок.На початку 2014 року лунала інформація про договір, за яким вся техніка, яка залишалась, має бути ліквідована. З тих пір її розкрадання "на метал" сягнув ледь не промислових масштабів. Тому побувати тут – справа честі кожного стакера, поки ще лишилось на що подивитись.

  На жаль, вже цього літа екскаватор був більш ніж на 70% розібраний, але і те, що залишалось – вражало.

  Зараз кар’єр перебуває під охороною. В силу своїх великих розмірів, він нічим не огороджений, і кожен може підійти і зверху подивитись на залишки техногігантів. Але для цього слід домовлятися з незговірливою охороною.Через залитий водою кар`єр прямує величезний транспортно-відвальний міст. Він є трофейним, привезеним з Німеччини по завершенню німецько-радянської війни, де працював аж з 1929 року.

Джерело: www.theinsider.ua

Новини Житомира