На виставці представлено 94 рушників, оформлених у вигляді картин (рушартів). Рушарти оздоблені тканням, хрестиком, ретяззю, низзю, лиштвою, «мишачою доріжкою», «чернігівським лозовим швом», а також на виставці є фрагменти «коленкорових» рушників. Різноманітна й кольорова гама. Один з рушартів, до речі, вишитий нитками фарбованими рослинними екстрактами.

  Рушарт – це не тільки оберіг, але й закодований фоліант. В ньому є й журба, й смуток, й життя, й здоров’я, й молодість, й величезна надія. Виноград, полуниця, калина, вишня, журавлина перестають бути просто рослинами на рушартах. Вони несуть сакральний сенс. Напрочуд містичним є й зображення гілки горобини. Не просто так ми про неї заговорили у серпні. Адже це період «горобинових» грозових ночей. Смарагдові кетяги горобини стали символом вогню, блискавки. Гілочку горобини називають «палицею Перуна». Така палиця здатна захистити людину від усіх бід. Давні слов’яни висаджували садженець горобини, в якості оберега, біля будинку, де оселилися молодята, щоб зберігати сімейне вогнище. Тому рушник з горобиною був важливим в родині для захисту злагоди й примноження щастя в хаті.

  Не так давно,14 серпня, було свято Маковія або Першого Спаса, до якого виготовляли рушники з маком та польовими рослинами. Мак освячений в цей день наділяли особливими магічними властивостями. Мак на рушнику символізував здоров’я, радість, дівочу красу і чистоту, а водночас — сон і смерть. Для молодих людей ця квітка була ознакою швидкоплинність молодості, а на весільних рушниках, мак символізував плодючість. Треба було знати як і де на рушнику зображувати мак.

  За кожним рушартом стоїть велика історія та велика надія. Один з таких рушартів вишитий у 1931 році. Полотно сповнене селезнів та вуток, човноподібних вазонів, квітів у вигляді лапок водоплавних пташок. Всі ці символи покликані надати дощів. З історії знаємо, що 1931 рік був напрочуд спекотним. Вишивали цей рушник на наступний 1932 рік і вкладали в нього дощі та врожаї. Але в 32-му українців спіткала інша біда...

  Не дивлячись на те, що наші картини з рушників існують не менше року, вони вже знаходяться у приватних колекціях подарунків від перших осіб держав в музеї Палацу миру Чон Джон Гун у м. Сеул (Південна Корея), в приватній колекції Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета та у геніальної української письменниці Ліни Костенко.

  Виставка наповнена інтерактивними моментами й загадками. Замок «Радомисль» в котре доводить, що історія є живою, цікавою й сучасною.

  Ще однією знаковою подією став подарунок місцевому Народному краєзнавчому музею міста Радомишль до Міжнародного Дня Музеїв. Його фонд поповнився іконою Богородиці Козельщанської, якій більше ста років. Образ, характерний для Центральної України, виконаний олією на полотні та датований кінцем ХІХ - початком ХХ ст. Але з технічних причин ікону було передано нещодавно Музеєм українських домашніх ікон та старожитностей «Душа України», засновником якого є Ольга Богомолець.

  Тож виставки та експозиції музеїв нашого краю не залишать нікого байдужими, а тому – їх неодмінно варто відвідати і на власні очі побачити українські звичаї та традиції.

Джерело: www.radomyshl.com

Новини Житомира