megoo internet dks

НЕДВИЖИМОСТЬ ЖИТОМИРА

Наші герої: Сергій Ковєшніков загинув від рук кадрових віськових РФ під час розстрілу колони на виході з Іловайську

Наші герої: Сергій Ковєшніков загинув від рук кадрових віськових РФ під час розстрілу колони на виході з Іловайську

  Житомирянин Сергій Іванович Ковешніков народився в сім'ї військового, хоча родинним ремеслом була швецька справа. Після закінчення Житомирської загальноосвітньої школи №7вступив до Житомирського політехнічного інституту, хоча в його планах були думки і про кар'єру військового, і тому після 1 курсу інституту за власним бажанням був призваний на службу до армії. Потім контрактна служба у берегових військах, пізніше доля військового закинула Сергія аж на Далекий Схід - на морфлот у Владивосток.

  Після закінчення контракту, заради батьків, які вже потребували допомоги, не продовжив службу і повернувся до м. Житомира. До життя цивільної людини Сергій Іванович ніяк не міг звикнути, тому через декілька років він повернувся на службу в армію, отримав звання «прапорщик», планував їхати до Афганістану, де на той час перебував контингент радянських військ. Формальності із документами вдруге не дозволили йому реалізувати свої плани. Про військову кар'єру довелося забути назавжди. Але життя продовжувалося, і, маючи сім'ю, сина Даниїла, Сергій Іванович багато працював для добробуту своєї родини, до роботи завжди ставився чесно і серйозно. Деякий відрізок свого життя він присвятив кінологічній справі, був кінологом, бо дуже любив тварин, особливо собак. Як згадує син Героя, батько взагалі був цікавою людиною: він прагнув розвиватися, не зупинявся на досягнутому, шукав себе у житті, багато часу присвячував філософській та психологічній літературі, намагався жити у гармонії із собою та світом - такий собі сучасний лицар «Ланселот». Але разом з тим, Сергій Іванович у принципових питаннях був вимогливим як до себе, так і до інших, і завжди покладався лише на свої сили та можливості. Захопленням чоловіка був спорт, до нього він привчав з дитинства і сина.

  У важкий час для країни Сергій Іванович одразу прийняв для себе рішення потрапити туди, де зі своїми знаннями військової справи найбільше зможе допомогти своїй Батьківщині. Розпочалися чоловічі будні на війні у складі добровольчого батальйону «Донбас».

 Обставини загибелі: Ранком 29-го серпня 2014 р., під час виходу т.зв. Зеленим коридором з Іловайського котла, пожежна машина рухалась в автоколоні батальйону "Донбас" з с. Многопілля до с. Червоносільське. На околиці с. Червоносільске пожежна машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил РФ і отримала пряме попадання. Сергій був у середині машини. Загинув разом з Редом, Бані, Туром, Восьмим та Ахімом. 3-го вересня тіло Бірюка разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16-го жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК та перепохований 17 березня 2015 р. у Житомирі.

Дата народження: 29.12.1962 р.

Місце народження: м. Житомир

Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)

Місце поховання: м. Житомир, Смолянське військове кладовище.

Україно, пам'ятай свого Героя! 

Джерело: veterano.com.ua

Новини Житомира

Последнее изменение Среда, 30/08/2017

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

 

 

 

 

 

 

 

 

marschrut

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

BP link u

Loading...

Go to top