Секонд хенд як порятунок для житомирян?
Однією з красномовних прикмет входження України в Європу стала масова поява у нашій країні секонд хендів. Житомир не виняток: вже кілька років у міських "секондах" одягаються-взуваються ті житомиряни, яким високі ціни у бутіках, фірмових та інших "крутих" магазинах просто не по кишені.
Зате в секонд хенді майже аналогічний за якістю товар, який, щоправда, вже був, як правило, у користуванні, можна купити дешевше, іноді буквально за копійки. А що ще треба людині, яка отримує малу, нерідко - чисто символічну зарплату чи пенсію?
Ось таким несподіваним чином секонд хенди і стали останнім часом для багатьох рядових, і не тільки, житомирян справжнім порятунком. Їх щодня відвідують тисячі людей, у тому числі приїжджі з районів. З'явилися навіть (чисто українська риса!) меткі перекупники, як набирають у магазині чимало дешевого товару, а затим продають його іншим вже за вищою, звісно, ціною, отримуючи непоганий "навар". Про неабияку популярність секонд хендів свідчить і те, що чимало з них працюють практично без вихідних (!).
Я спеціально заглянув в один з таких магазинів у центрі Житомира, переповнений відвідувачами, переважно жінками. Забувши про все на світі, вони азартно перебирали на вішалках стоси одягу б/в, відкладаючи набік те, що сподобалося: джинси, блузки, плаття, куртки, плащі. Виявляється, саме завезли свіжий товар, асортимент широкий, кажуть, часом можна вибрати класну річ. Ось і сьогоднішня ціна: 196 гривень за кілограм одягу. Це найвища, в день його завезення. Потім ціна протягом тижня падає аж до мінімальної - 16 гривень за кілограм.
Приблизно такі ж ціни в сусідніх точках. Зазвичай у них діє також система знижок на покупки: 5-10% за кілограм купленого одягу чи взуття та пільги для постійних клієнтів. Серед них є й такі, хто вже давно користується послугами "секондів", забезпечуючи одягом, взуттям та іншими товарами (скажімо, дитячими іграшками) не лише власну сім'ю, а й родичів. І те, що колись цей одяг у Європі вже носили і що він має специфічний запах, їх, як не дивно, анітрохи не бентежить.
Втім, ось характерні думки. Галина, офісний працівник: "З моєю зарплатою іншого виходу не бачу. Тут хоч щось можу собі купити, на відміну від дорогих крамниць. Іноді й непогане". Марія, продавець овочів на Житньому ринку: "Вибираю тут крам не лише собі, а й дітям. Їх у мене троє школярів, то уявіть собі, якби я почала ходити по шкільних базарах!". Людмила, вчителька: "У мене в школі ніхто не знає, де я купую одяг. Сама не зізнаюся, бо соромно. Ну то й що? Життя таке: або ти його, або воно тебе!".
Є, звичайно, й інші, протилежні думки. Біля магазину пенсіонерка Тетяна відверто зізналася, що секонд хенди не відвідує принципово: "Може, та людина колись хворіла, а я після неї її одяг буду носити. Боже збав, я просто гидую!". Мої слова про те, що подібні магазини для бідних людей є і в Європі, її зовсім не переконали: "А де ж наші власні льонокомбінати і швейні фабрики?! Ми що, самі такого барахла не можемо наробити? Щось путнє зробити - зась, зате, як жебраки, постійно живемо на подачках Заходу!".
…Вдосвіта їхав тролейбусом на роботу і знову побачив у Житомирі біля магазину "Планета секонд-хенд" довжелезну чергу. Двері зачинені, до відкриття ще майже година, а люди вже приготувалися до атаки на гори ношеного в Європі одягу. Винахідливий народ традиційно викручувався з кризи як міг! Не від доброго життя, бо, як сказала вчителька Людмила, або ти його, або….
М. Василенко, exo.net.ua