Яма була два метри на півтора, розповідає мати загиблого хлопця Надія Правосуд. У смерті сина вона винуватить шляховиків: «Почали латати дороги після трагедії. А так нікому вони не потрібні були, поки ніхто не убився».

  Але слідчі до дорожників не добралися. Про смерть на дорозі в компанії «Автомагістраль», яка обслуговує ділянку, дізналися від журналістів. «Якби цей епізод був із вини дорожників, то уже трусили б, «мамо, не горюй», – каже Микола Скоростецький, директор компанії.

  Трасу, на якій сталася трагедія, не обслуговує ні районний, Овруцький, ні обласний, Житомирський, автодор. Утримання ділянки «Автомагістралі» передали за тендером. За задумом, приватна компанія мала б краще доглядати дороги. Але, розповідає керівник, дорогу передали, а гроші затримують: «Дайте фінансування, щоб я відповідав. Виходить, що ми відповідаємо, а без замовника жодного кроку не можемо ступити. Вони нам кажуть: оце можна робити, а це не можна робити».

  Андрій Правосуд випав на дорогу зі службової машини овруцького лісового господарства. У колег Андрія, яких зустрічаємо на ґанку підприємства, причини ДТП не викликають сумнівів: «Подивіться, які там ями, більше нічого не треба говорити. У яму потрапив, і той не втримався».

  Але чому лісгосп дозволяє перевозити працівників у кузові на дорогах із такими ямами? Про техніку безпеки і деталі трагедії хочемо розпитати керівника підприємства. Та, побачивши журналістів, директор лісгоспу Сергій Гулько тікає, пояснивши: «підприємство все, що могло, зробило». За висновками комісії з розслідування нещасних випадків, водій не винний.

  Після розслідування такої ж думки дійшли і правоохоронці. За словами речниці управління поліції Житомирської області Алли Ващенко, «причинного зв’язку між дорожнім покриття і тим, що сталося, не встановлено». Не мають претензій і до водія. Провину поклали на самого пасажира: дірки на дорогах – справа звична, тож у кузові треба було триматися міцніше, дійшли висновку слідчі. І поставили крапку в історії.

  Убита горем мати Андрія щодня годинами сидить у кімнаті сина. Перебирає його речі і дивиться на фотографію. Жінка весь час плаче. Плакала і в кабінетах чиновників – то від горя, то від відчаю: «Я вже і кричала, і називала їх по-різному. Кажу, де ваша техніка безпеки?! Убили хлопця».

  Про те, що справу в суд так і не передали, жінка дізналась від адвоката: «Кого нема, той і винуватий. Зам’яли, от і все».

Джерело: www.radiosvoboda.org

Новини Житомира