Евакуйована з Прип’яті Людмила Поляновська: «Після аварії на ЧАЕС наше життя розділилося на до та після»
Безумовно, аварія, що сталася у квітні 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства. І забувати про неї ми просто не маємо права.
От і в Житомирі сьогодні, 14 грудня, відбулися пам’ятні заходи, під час яких керівництво області, району та міста, житомиряни та гості міста — усі, хто є небайдужими до однієї з найсумніших та найболючіших сторінок в історії як України, так і світу, — вшанували пам’ять ліквідаторів аварії на Чорнобильський АЕС.
Зокрема, учасники пам’ятних заходів в черговий раз згадали про цю страшну катастрофу, а також поклали квіти до меморіальної дошки пам’яті першого Міністра Мінчорнобиля України Г. О. Готовчиця, меморіального пам’ятника працівникам органів внутрішніх справ — жертвам Чорнобиля, пам’ятного знаку «Чорна біль» та пам’ятника «Пожежним, які врятували світ». Варто зазначити, що у заходах також взяли участь: японська делегація, представники правоохоронних органів, обласних та міських організацій та установ.
«Хоча минуло вже понад 30 років, як трапилася аварія на ЧАЕС, але у мене й досі перед очима постають страшні картини. Зокрема й ті, коли нас евакуювали з самого епіцентру катастрофи. Це дуже болючі спогади. Як відомо, нам не одразу повідомили про це лихо, а про масштаби аварії на ЧАЕС не розповіли того ж дня. Навіть після самої катастрофи ми півтора дні, більше 30 годин, знаходилися в епіцентрі аварії. Нас не одразу евакуювали. Місто жило звичайним життям, навіть тоді, коли аварія вже трапилася, аж до того моменту, коли нам не повідомили, що сталося і нарешті евакуювали.
Рани від пережитого лиха не загояться ніколи. До того, як трапилася аварія, ми жили у Прип’яті, де мій чоловік працював на станції, а я — у житлово-комунальному управлінні. Ми там прожили 11 років. Життя до катастрофи там було прекрасне! Місто Прип'ять було містом-красенем. Згадую, які ми там усі були дружні. Там не було різниці ні в національності, ні у віросповіданні, ні в жодному іншому поділі. Там ми жили і працювали, як одна велика родина! Не було й мовного бар’єру. Всі розуміли одне одного. Дуже прикро усвідомлювати, що вже не буде, як раніше і ми туди більше не повернемося. Саме після аварії на ЧАЕС наше життя розділилося на до та після», — розповідає Людмила Іванівна Поляновська, котру разом з родиною евакуювали з Прип’яті після аварії на Чорнобильській АЕС.
Довідка. Житомирщина належить до регіону, який найбільше постраждав від аварії на ЧАЕС. На її території проживає 258,4 тисяч постраждалих, з яких 56,5 тисяч — діти, а 7,7 тисяч — ліквідатори. Тобто, кожен п’ятий має статус громадянина, який постраждав унаслідок Чорнобильської катастрофи.
Кількість постраждалого населення в області за останніх вісім років (з 01.07.2009) зменшилася на 63,4 тисяч осіб або майже на 20%. В Україні День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС відзначають 14 грудня. Це визначено Указом Президента України № 945/2006 року від 10 листопада 2006 року. 14 грудня 1986 року на Чорнобильській АЕС було завершено спорудження захисного саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком.
