В 50 км від Житомира в селищі Червоному вмирає спадок. "Дитина" польського шляхтича Адольфа Грохольського - палац в стилі неоготики, в якому 200 років тому був власний театр, картинна галерея з полотнами голандських художників, парк і озеро з штучним островом у формі серця; 150 років тому - після переходу палацу у власність родини магнатів Терещенків - власна авіамайстерня. Палац, у мармурових залах якого під люстрами з венеціанського кришталю збирався квіт польської нації, палац, у світлих кабінетах якого проектувалися цукрові заводи українськими купцями, планувалися дороги...

  Цей палац був відданий 1928 р. під будинок безбатченків радянською владою. Білий мармур зірвали як пелюстки з квітки, об гобелени витерли ноги, все, що не можна було понівечити чи вкрасти - підпалили..

  Він досі стоїть чорною скелею і німим докором серед білосніжного снігового поля. Скривджений, але незломлений. Такий гордий, що перед ним схиляєш голову. І навіть троянди поруч, здається, впали в летаргічний сон, чекаючи поки він знову засвітить вітальні ліхтарі на баштах.

  Треба робити щось. Так реально не можна.