На історію про військового з позивним "Дівіді" ми натрапили в дописі 30-ої окремої механізованої бригади ім. Князя Костянтина Острозького.

  «Олександр працював завідувачем складу в суді, коли влітку 2014 р. йому подзвонили та викликали до військкомату. Довго не думав, адже потрібно було йти захищати свою України.

  Одразу після нетривалої підготовки в складі 80 окремої аеромобільної бригади підрозділ Олександра відправили в нп Опитне, де йшли активні бойові дії. З обов’язками старшого розвідника-далекомірника, а простіше – коректувальник вогню артилерії, справлявся дуже добре. Він один з тих, хто приймав участь у боях за Донецький аеропорт. Кіборгом себе не вважає: «я там всього три дні пробув, це не рахується». Проте, свою роль в обороні ДАПу Олександр применшує. Він, можливо, не в повній мірі оцінює свою роботу як коректувальника та навідника міномету, проте її важливість усвідомлюють ті пацани, які протягом 242 днів знаходилися у пеклі, в яке потрапити було важко, не те щоб вийти звідти.

  Найбільшою своєю перемогою вважає власноруч підбитий Т-90, російського виробництва: «Вийшло так, що довелося самому здійснювти постріли з міномету і самому ж коректувати, - згадує події зими 15-го Дівіді, коли по російському танку випустив 34 міни. - Начальник бригадно-артилерійської групи сектору приїздив та вітав, обіцяв нагороду навіть»

  Зараз Олександр - командир зенітної установки в нашій 30 окремій механізованій бригаді ім. князя Костянтина Острозького. Із «зеушкою» він також знайшов спільну мову: добре влучає як по наземним, так і по повітряним цілям. Вже знає де-які хитрощі стрільби з цього виду озброєння, результативно використовує ці знання сьогодні на одній із позицій, що на Світлодарській дузі.

  Родом наш зенітник із Чернігівщини. Мама з екс-дружиною були проти того, щоб Олександр йшов воювати: мама – боялася та переживала, дружина – через свої проросійські погляди.

  Проте, тринадцятирічний син та семидесятирічний батько підтримують вчинок рідної людини: «Наш дідусь сам хотів іти воювати, але військкомат не пустив; і сином я горджусь – всіляко підбадьорює, дзвонить, пише»

  На запитання що мотивує до служби, відповідає коротко: "Тут мої друзі та товариші, а там - мій син, все просто"», — зазначається в дописі.

 Новини Житомира