У понеділок, 27 травня, до поліції надійшло повідомлення про можливе вбивство у селі Листвин, що на півночі Житомирщини, заявили в обласній поліції. Увійшовши до будинку Павла Макарчука і Олени Клусенко, правоохоронці їхньої доньки не знайшли.

  Згодом вони почули страшне зізнання: батько вбив рідну доньку, спалив тіло, а останки викинув у річку.

  Убили дівчинку ще 10 місяців тому. Злочин планували приховати. Коли 27 травня до будинку увійшли правоохоронці, Павло та Олена намагались видати свого молодшого сина за Даринку, переодягнувши його в одяг дівчинки. Обман не вдався.

  Село Листвин розташоване на півночі Житомирської області. Автобус із райцентру у будні приїжджає сюди двічі на день, у вихідний день — один раз, по обіді.

  Ще дорогою до села водій рейсового автобуса впізнає немісцевого. Особливого подиву присутність журналіста в автобусі у чоловіка не викликає. Він розуміє, що саме викликало інтерес ЗМІ.

  Водій першим починає говорити про Дарину та її батьків. За словами чоловіка, він підвозив Павла Макарчука і чоловік йому здавався підозрілим: "Дивний був, як ото в якійсь секті".

  Злочин та його жорстокість дивують чоловіка: "Не уявляю, як можна було власну дитину вбити. У мене теж мала росте, так ми пилинки з неї здуваємо".

  Про історію Даринки Макарчук в селі знають всі й до уваги "ззовні" вже звикли.

  За минулий тиждень у Листвині побувало більше медійників, аніж за усю його попередню історію.

  Батьки дівчинки живуть в одноповерховому будинку на узліссі. Це майже околиця села.

  На обійсті витоптана стежка, біля веранди лежить дитячий велосипед, а трохи далі поміж деревами сохне після прання дитячий одяг.

  На подвір'ї тихо. Про те, що це можливе місце злочину нагадують лише опломбовані вхідні двері.

  За інформацією поліції, батько викинув мішок із рештками своєї доньки у річку, яка протікає через село. Від будинку до річки, яку радше було б назвати струмком, приблизно 300 метрів.

  Знайти останки Даринки поки що не вдалось.

  Попри недільний день, місцеві заклопотані справами по господарству: дядько Михайло разом із сином заготовляють сіно для худоби.

  Чоловіки ненадовго відриваються від роботи і розповідають, що офіційно одруженими Павло та Олена не були. Жили в так званому цивільному шлюбі.

  Будинок батьків дівчинки

  "Вони алкоголіками були. Ну, бувало не пили, коли гроші кінчались. А щойно гроші з'являлись, то все", — твердить Михайло.

  Чоловік каже, що постійної роботи Павло не мав, а перебивався тимчасовими заробітками.

  "Бувало в ліс піде, з хлопцями поробить місяць (вочевидь, мається на увазі видобуток бурштину — Ред.), потім щось своє починає їм доводити, то його виганяють. Не хотіли з ним робити", — додає чоловік.

  "Доньку не виносили, до себе не пускали"

  Дітей Павла та Олени на вулиці бачили не так часто. Іноді хтось із дорослих виносив дітей надвір. Що ж до Даринки, то її бачили усього раз.

  Поки ми розмовляємо, з подвір'я виходить невістка дядька Михайла — Ірина. Вона згадує: якось намагалась пригостити Даринку, але батько не дозволив дівчинці взяти гостинець.

  "Я працюю в кондитерській крамниці, то винесла пиріжка. А він (Павло) забрав і каже: вона не їсть солодкого, потім з'їсть дома із молоком. Я бачила, вона так його хотіла з'їсти, а він не дав, гад", — каже сусідка.

  Одного разу Ірина навіть заходила до сусідів додому.

  Поблизу паркану лежить велосипед

  "Олена мені каже: прийди, подивись, Даринка така хороша. Я зайшла в хату, наче чисто було. Але вона (дівчинка) якось сиділа окремо", — каже жінка.

  Після того випадку батьки тільки один раз виводили дівчинку на вулицю.

  "Я якось поверталась додому, то хотіла зайти, але вони вже не пускали. Тільки на поріг", — згадує Ірина.

  Іноді до села навідувались соціальні служби, але їх Павло Макарчук до себе теж не пускав.

  "Він нам казав: якщо хтось зайде в подвір'я, то я маю право його зарубати", — каже дядько Михайло.

  Сусідка батьків дівчинки підтверджує, що вони не мали постійної роботи.

  "Він вже й до мене підходив, питав: "бабо, а в вас є гроші?". А я йому і відповіла, що в мене гроші доньки забирають. Мені тільки на хліб лишають. Хитрий був, приходив, розпитував. Я його боялась", — каже сусідка.

  Повернута рішенням суду

  Даринку Макарчук не так давно повернули до рідної родини рішенням суду. До того майже три роки вона прожила в прийомних батьків.

  Ще немовлям вона потрапила в лікарню. Лікарі побачили синці на тілі маленької дівчинки й одразу ж звернулись до служб захисту дітей.

  Тоді їй надали статус позбавленої батьківського піклування. Вона потрапила до родини Наталії Коберник.

  На столі вдома в пані Наталії - великий портрет Дарини, перед ним свічка.

  Жінка зараз виховує вісьмох дітей. Окрім її родини, у будинку живе ще п'ять сімей.

  Коли Даринка з'явилась у родині, решта дітей прийняли її наче рідну, твердить пані Наталія.

  Вона пригадує, як старші дівчата готувались до приїзду майбутньої сестрички.

  Дуже скоро стало зрозуміло, що дівчинці потрібна допомога медиків і тривала реабілітація. Дарина чотири рази на рік проходила курси фізичної реабілітації, із нею працювали психологи, фахівці проводили музичну та арт-терапію.

  У 2017 році біологічні батьки, які, за словами Наталії Коберник, до того усього кілька разів цікавились станом Даринки, позивались до суду із вимогою повернути дитину.

  Колишня прийомна мама дівчинки твердить, що біологічних батьків у судовій суперечці підтримувала група громадських активістів, які начебто почали чинити тиск на родину.

  "Перші звинувачення полягали в тому, що дітей вивозили за кордон і продавали на органи. Тоді вперше приїхала поліція і ми пояснювали, де знаходиться кожна дитина", — сказала пані Коберник.

  За її словами, це було влітку, коли частина дітей якраз була в таборі.

  "Потім нас звинувачували, що ми дітей б'ємо... Нас почали звинувачувати, що ми педофіли, й Даринку тут ґвалтують. Про нас писали, що тут публічний дім", — розповідає колишня прийомна мама дівчинки.

  BBC News Україна спробувала кілька разів зв'язатись телефоном з однією із громадських активісток, яка відстоювала права біологічної родини Дарини Макарчук, але вона не відповіла на телефонні дзвінки.

  Допомога активістів біологічним батькам у судах зробили можливим повернення Даринки у село Листвин, у дім Павла Макарчука та Олени Клусенко, вважає колишня прийомна мама дівчинки.

  Проте після повернення Даринки в біологічну родину Наталія Коберник не намагалася побачитись зі своєю прийомною донькою.

  "Я розуміла, що мені ніхто не дозволить. Я попросила волонтерів, вони їздили й розповідали мені… Вона не хотіла в них ні їсти, ні пити…", — крізь сльози промовляє Наталія Коберник.

  Колишня прийомна мама каже: писала батькам Даринки, просила розповісти, як дівчинка себе почуває.

  Пані Наталя вважає, що відповідальність за трагедію мають понести й працівники соціальних служб, які не добились того, аби їм показали дівчинку.

  У службі в справах дітей Овруцької райадміністрації підтвердили, що Павло Макарчук і Олена Клусенко не впускали соціальних працівників у дім.

  "Вони почали не впускати до хати в жовтні. Коли прийшла представник органу опіки й піклування, вони спілкувались на порозі. Потім вони почали агресивно реагувати", — повідомила начальниця служби у  справах дітей Овруцької райдержадміністрації Леся Шваб.

  За її словами, працівники установи бачили вдома у родини дитячий одяг, а коли зідзвонювались, то чули "як діти граються", інколи мати могла показувати дітей у вікно.

  "Явних ознак чи підозр, що її там не може бути взагалі, ні в кого не виникало", — заявила чиновниця.

  Насильно заходити в будинок працівники соціальної служби тоді не мали права, як і правоохоронці. Так заявили у головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.

  "Поліцейські мають право проникнути у приватне помешкання у конкретно визначених випадках. Їх небагато. Наприклад, якщо люди потребують негайного порятунку, якщо це пожежа, якщо мова йде про затримання злочинця, і якщо мова йде про розкриття злочину по гарячих слідах", — пояснює заступник начальника відділу комунікацій Ольга Номерчук.

  Пані Наталя згадує, що майже перед тим, як Даринку за рішенням суду повернули у біологічну родину, дівчинка поскаржилась на зубний біль.

  "Коли ми завели її в приватну клініку, то лікар запитав: "Дариночко, яку ж тобі пломбу поставити, білу чи кольорову?". Вона захотіла кольорову, рожеву, бо вона ж дівчинка. Так вона з рожевою пломбою і згоріла в пічці", — каже колишня прийомна мама.

  Наталія Коберник писала листи у соціальні інстанції з проханням перевірити умови утримання дитини у рідній родині.

  Вона показує стоси звернень, заяв та повідомлень.

  Жінка писала і депутатам Верховної Ради, і до уповноваженого президента з прав дитини, і до представників місцевої влади. Але так і не змогла довести, що повернення в біологічну родину може бути небезпечним для дівчинки.

  "Якби люди були із серцем. Саме ті, хто вершить долі наших дітей і людей. Якби вони не думали про гроші, а думали в першу чергу про дитину, отоді й не сталось би цієї трагедії. Бог дав нам всім екзамен. Кожен його пройшов і кожен отримає оцінку. Всі: і адвокати, і активісти, і чиновники. Всі", — каже жінка.

  "Знаю, що винний"

  На суді, де розглядали питання обрання міри запобіжного заходу, батько дитини говорив мало.

  "Я знаю, що я дуже винний. Що я ще вам можу сказати", — сказав з лави підсудних Павло Макарчук.

  Батько Дарини: "Я дуже винний"

  Його цивільна дружина ховала обличчя від телевізійних камер, відмовлялась говорити із журналістами й зверталась лише до суду.

  Вона переконує, що не була співучасницею злочину, але мовчала, начебто чоловік нажахав її: якщо вона комусь розповість про смерть Даринки, то двох її маленьких синів заберуть і ніколи не повернуть.

  Павла Макарчука й Олену Клусенко суд залишив під вартою на два місяці.

  Якщо їх вину доведуть, то батькам загрожує позбавлення волі на 10-15 років або довічне ув'язнення.

  Правоохоронці також розслідують можливу службову недбалість працівників Служби у справах дітей та Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді району, а також місцевої об'єднаної територіальної громади як органу опіки.

  "Вилучена документація і з соціальних служб, і з відділення поліції, зокрема, і в працівників ювенальної превенції, і з селищної ради. У головному управлінні Національної поліції розпочаті службові перевірки щодо наших працівників теж", - розповіла представниця прес-служби поліції області Ольга Номерчук.

  Євген Герасимчук

Джерело: bbc.com

 Новини Житомира