На жаль, зараз це все просто закинуте та пограбоване місце.

  Далі наш план був повернутися в Баранівку, але вже понад річкою, "зачепивши" споруди переднього краю оборони. Зібралися в дорогу та вийшли на маршрут. Біля невеличкого струмочка знайшли ДОТ №623. Це доволі рідкий тип споруд, 2-ох амбразурний М-1, та ще й з прибудованими орильонами. Він дуже ретельно був вписаний у пологий пагорб та мав на стінах маскування зеленою фарбою. Добре, що воно збереглось під бетонною брилою. Ще одна цікава знахідка нас чекала на вході. Тут на бетоні був напис -1936 рік. Так ми дізнались про час побудови критого дворику. Зробили нашвидку план цієї споруди і вона таки потрапила в нашу  книгу про укріпрайон.

  Навколо ДОТу полога місцевість дозволяла вести вогонь вздовж річки та перед гарматним капоніром. Місце дуже вдало знайдено для цієї точки.

  Вирушили  далі та найшли ще три споруди. Вони знаходяться вже в самому місці на березі річки Случ. ДОТи №№ 625,627 та 629.  Перші дві точки підірвані, на жаль, хоча 627 без сміття та в пристойному вигляді.  Найбільш цікавий  був 629. Він цілий, тип М-1 на 3 кулемета Прикривав старий міст чи паромну переправу, який перед ним знаходився Місце шикарне. Навколо виходи каміння. Але в ДОТі валялись пляшки, шприци, фекалії та різний непотріб. Цікавий об'єкт, та й ще й цілий міг би були окрасою місцевості, (а вона тут шикарна), а перетворений на смітник. Сумно.

  Закінчивши огляд споруд та фотофіксацію, ми побачили що вже скоро стемніє. Це ж початок квітня тільки. Тому налягли на ноги, та пішли вздовж річки за місто  на  південь. На жаль, ми тоді не знали про розташування 626 точки, а то і подивились також.

  План наш на постановку табору був такий. За містом є старе лісництво. Там є колодязь та місце для намету. Ось туди ми й пішли. По дорозі нас зустріли дві гарні молодиці, які виявили неабияку цікавість до нашого походу. Почувши що ми йдемо ночувати прямо в ліс, почали запрошувати до себе.

  - Як ви там одні будете спати?:) Але ми, подякувавши, все ж таки відмовились))

  На лісництві ми не знайшли жодної живої душі, але колодязь та добра вода тут були. А що нам ще треба? В лісі вітер не так сильно сприймався. Ми знайшли затишне місце, всипане сосновими гілками, за бруствером якоїсь земляної великої ями. Не виключено, що тут була колись артпозиція. Поставили намет та зварили їсти. День був  тяжкий. Погана погода, важкі рюкзаки та втома дались взнаки, тому заснули відразу.

 Alex Welt, Фейсбук-спільнота "місто Баранівка"

Новини Житомира