«Захист Вітчизни – це іспит на мужність, відвагу і доблесть. Це іспит на право називатися справжнім українцем, патріотом, захисником рідної землі», - повідомляє прес-служба облдержадміністрації.

Так вважає скромний небагатослівний чоловік, військовослужбовець 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Юрій Нєчаєв. Його фото можна зустріти на біл-бордах, розміщених у Житомирі і в районах області.

Юрій – контрактник, служить у батальйоні з 2011 року. З початком ускладнення ситуації відправився на південь, на Арабатську стрілку, потім було Добропілля, Слов’янськ, гора Карачун на Донеччині.

«Поїхав із Житомира 8 березня 2014 року – саме того дня ми хрестили синочка, який недавно народився, - згадує військовослужбовець. – Майже рік мене не було вдома, то й не бачив, як він ріс». Зараз сину – 1 рік, а доньці – 3. Сім’я мешкає в Озерному Житомирського району. Дружина Олена переживає за свого чоловіка, хвилюється, коли вчасно не отримає вісточку від нього. Мати Юрія водночас і пишається своїм сином, і хотіла б обійняти і нікуди не відпускати.

Зараз Юрій вдома, у військовій частині. Чекає на нове завдання. І немає у нього думки залишити військову службу, хоча рік перебував у гарячих точках. Слава Богу залишився живий і неушкоджений.

«Рішення має прийняти кожен сам за себе. Але там, на сході, зараз дуже складна ситуація. Ми, чоловіки, захисники своєї родини, свого міста, маємо йти туди, де війна. І ховатися, коли потрібна наша допомога, ми не маємо права», - каже 28-річний Юрій Нєчаєв, гарний син, люблячий батько, добрий чоловік і справжній герой. Завдяки таким хлопцям, мужнім і скромним, все в Україні буде добре.