Архієрейське подвір'я. Будівля Хрестової Церкви.

Будинок родини Семенових (втрачений)
Будинок на вулиці Карла Маркса, 64. Побудований в стилі ампір. Вхід прикрашали білі колони архітектури. До 1946 був в списках пам'яток архітектури. Фото 1950 років.

Сквер на Замковій горі був розбитий на початку 60-х років минулого століття на місці Старого Воздвиженського ринку. Обеліск Слави на могилі Невідомого солдата був відкритий до 20-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною 9 травня 1965 року. Біля підніжжя обеліска запалили Вічний вогонь. На обеліску викарбувані слова «Вічна слава героям, які полягли в боях за свободу і незалежність нашої Батьківщини». Простояв обеліск до 1979 року.

Літній театр «Ракушка» Пам'ятка місцевого значення. 1982 рік. Вулиця Лермонтовська, 21. Фото Магаз А.І.11.09.2012 року.

Військовий собор Олександра Невського
На розі вулиць Іларіонівської (Грушевського) та Соборної (Перемоги).
Фото з Центрального державного історичного архіву України в місті Києві. Ф. 1686 (архітектор Володимир Леонтович).

Покровська церква в урочищі "Кокрин". Покровська церква побудована в 1903 році, закладка церкви сталася 09 серпня 1899 року на Трипільської вулиці архієпископом Волинським і Житомирським Модестом. Джерело:газета "Волинь", 84 від 10 серпня 1899 року.
На території вже закритого наприкінці XVIII століття православного цвинтаря в урочищі Кокрин на Охрімовой горі. Всередині церкви влаштували усипальницю, яка стала основою формування нового житомирського некрополя. Покровський некрополь став одним з найбільш престижних місць поховання міської еліти. Житомирська газета «Волинь» тоді порівнювала Покровське кладовищі по своїй красі з Аскольдовою могилою у Києві.
Кладовище в радянський час знищили, а церкву перетворили у виробничі приміщення артілі «Червоний гвоздильщик» (тепер УТОС - Українське товариство сліпих). Церква нині занедбана і знаходиться в аварійному стані.
(з особистого архіва В.В.Єремеева).

Церква Іоанна Милостивого в Житомирі. Фото з архіву Спасо-Преображенського кафедрального собору. Знімок зроблений між 1910-1914 роками.

Церква прп. Іова Почаївського на Мальованці. Фото з архіву Преображенського кафедрального собору

Скульптурна композиція "Світ" на перетині вулиць Карла Маркса (Б. Бердичівської) і Мархлевського(І. Кочерги). 1941 рік.

Площа Рози Люксембург. Окупація. Липень 1941 року. "Звалений Ленін".

Недобудований гастрольний театр в Житомирі.

Монастирський сад.
Назва місцевості на схід від центру міста, обмежена нинішніми вулицями Шевченка, В.Бердичівська, Довженка, Фещенка-Чопівського. Назва стала вживатися після будівництва тут Богоявленського чоловічого монастиря. Сад закладений в першій половині 19 століття, як парк для відпочинку. На початку 1900-х років сад відійшов тільки що відкритому Богоявленському монастирю і став називатися - Монастирським. У 1960-х роках був забудований багатоповерховими будинками. Спогади про монастирський сад залишили А. Довженка, С. Ріхтер.

За матеріалами Анатолія Магаза

Більше цікавої інформації ТУТ.