Він народився в 1978 році в селі Волосівка в родині військових. Батьки часто переїжджали з місця на місце, проживали у різних містах і зрештою оселились у Вінниці. Тут, після закінчення школи та технікуму, Олег працював в одній із фірм ювеліром, але, коли розпочалась війна, як справжній патріот поїхав у зону проведення АТО бійцем-добровольцем. "Олег, коли йшов на війну, то сказав «Хто, як не я? Потрібно захищати свою Батьківщину, щоб ворог не прийшов до нас".

Директор Волосівської школи Тетяна Карпик також розповіла школярам, що мужній воїн практично не залишав передової. Наприкінці вересня на 29 блокпосту, поблизу селища Новотошківське, що на Луганщині, він накрив своїм тілом вибуховий пристрій, прийнявши на себе всю його ударну силу, рятуючи своїх бойових побратимів від вірної смерті. Життя Олега Поліщука обірвалось у 38 років, але пам'ять про нього житиме у віках, каже Тетяна Карпик: "Багато хто з дітей задумався, що потрібно берегти свою державу, тому що держава – це наше село, родина і країна, де ми живемо. Головне, що кожен воїн захищає її не заради якогось свого блага, а заради того, щоб наша країна стала кращою". "Для нас важливо бути патріотами України. Це наша країна, ми її любимо і хочемо, щоб у ній був мир", - додають діти.

На кладовищі села Волосівка, де похований Олег Поліщук, під час урочистої ходи місцеві школярі вшанували світлу пам'ять славного воїна-земляка та поклали квіти до його могили.

За інформацією «Житомирська Хвиля»