Цікаву інформацію ми знайшли на сторінці блогу користувача velodroma.

  Більшість з читачів знають, що ще років 100 тому Романів був дуже і дуже багатонаціональним містечком. Цей факт ми вже якось згадували у статті про Талмуд-тора, єврейську школу Романова.

  Основну масу населення складали євреї, трохи меншу частку — поляки, українці, чехи, німці, московити. Така поліетнічність формувалася сотнями років. Кожна з цих груп населення відповідно мала своє місце для поховання вмерлих.

  Євреї України, і Романова в тому числі, завжди хоронили мерців згідно рідних традицій. Для кладовища виділялося місце віддалік населеного пункту, за 3-4 версти (~4 кілометри). Найчастіше під місце для поховань вибирали пагорб, бажано над річкою. І ви знаєте, єврейське кладовище в Романові повністю відповідає цим вимогам!

  Кілька кілометрів від центру Романова? Є.

  Високий пагорб? Є.

  Річка, що протікає біля підніжжя пагорба? Теж є.

  До речі, останній пункт цікаво співставний із розташуванням старого християнського кладовища на вулиці Богдана Хмельницького. Там теж високий берег річки і доволі значна відстань від містечка.

  Давайте детальніше.

  Розташовується це єврейське кладовище на південно-східній околиці Романова, рівновіддалено від ПМК та склозаводу.

  На столітній карті місцевості це виглядає ось так:

  До місця поховань можна було потрапити єдиною дорогою, що вела від тодішнього центру Романова (Кооперативна, Ніка, прилеглі вулиці) по сучасній Жовтневій через міст в район склозаводу. Десь в районі заводського клубу дорога розгалужувалася: наліво понад бараками до склозаводу, прямо — до Чуднова, а направо — до кладовища. За 300 метрів на схід від перехрестя, до речі, починається відоме урочище Дзябещина.

  Ось так виглядає кладовище від мосту на вулиці Заводській, котрий сполучає райони ПМК і склозаводу. Очерети внизу — річка Лісна, місце про яке говоримо — відразу під старими тополями вдалині.

  Підійдемо ближче? Чітко видно, на якому пагорбі розташоване поховання.

  Вже на самому підході до кладовища стає зрозуміло, звідки пішла назва “окоп”. Причина доволі банальна — територію по всьому периметру оточує рів глибиною в 1-1,5 метри. Позначив його жовтою лінією.

  Прямо по центру – рів, що заріс травами.

  Тут найкраще видно, якої він глибини:

  З цим і пов’язана назва “окоп” та “окопи”.

  Чорний народний гумор стверджує, що то для того, аби євреї не повтікали.

  Відразу за ровом, якщо гарно придивитися, можна помітити залишки кам’яного муру, який був зруйнований кількадесят років тому.

  Взагалі, кожне єврейське кладовище повинне мати огорожу згідно зі святими законами Галахи.

  Основна маса поховань знаходиться на найвищому місці, з північної сторони кладовища. З південної ж лише поодинокі самотні надгробки.

  У таких місцях євреї зазвичай хоронили відступників від віри, самогубців. Швидше за все, романівські євреї керувалися таким же правилом.

  Основною цінністю поховання є надгробні камені. Найбільша їх кількість у формі такого собі чобітка. За легендами, це пов’язано з позою, у якій раніше хоронили євреїв.

  Це єдине не наше, а чесно вкрадене в когось фото. Тут чудово видно форму каменів.

  Всі камені обов’язково повернуті лицевою стороною на захід. Таким чином, якби тіла дійсно були поховані сидячи, то обличчям вони дивилися б на схід, до сонця.

  Вигляд на кладовище від воріт:

  Гарно видно, як всі “чобітки” дивляться на захід.

  При вході знаходяться новіші поховання, не старіші 50 років, тоді як деяким віддаленим могилам вже далеко за 100 років.

  Крім чобітної форми, тут також є камені у формі дерева (частіше стовбура без гілок). Відповідає Дереву Життя з іудейських вірувань.

  Написи на всіх старих надгробних каменях — на ідиші. Лише після світових воєн почали писати російською, зрідка — українською.

  Зі сторони Романова кладовище оточене не тільки ровом, а й столітніми тополями, які часто приманюють блискавки під час грози. Можете оцінити діаметр дерева!

  Резюмуючи усе побачене, я б не сказав, що кладовище у відверто поганому стані, як це буває в Україні. Трава літом скошується, територія не встигає заростати кущаками, як на католицькому і старому православному цвинтарях. Єдиним суттєвим недоліком є відсутність огорожі.

  В країні є одна організація, яка займається відновленням подібних цвинтарів — ESJF European Jewish Cemeteries Initiative. Можливо, в недалекому майбутньому вдасться попрацювати з ними над відновленням усіх необхідних елементів єврейського кладовища у Романові.

Джерело: velodroma.wordpress.com

Новини Житомира