У пошуках церков Малинщини

У пошуках церков Малинщини

  Історія Малина багата різними фактами і подіями. Інколи, здавалося б, загальновідомий факт може породити цікаві питання. Ось один із них...

  На сторінці «Малинчани» у соціальній мережі Facebook наша землячка Маріанна Макарчук написала невеликий пост: «А хто знає? Де саме були раніше церкви ці церкви у місті: св.Дмитрія, св. Олександра Невського». Питання поставлене настільки цікаво і незвично, що у пересічного обивателя, який незнайомий із історією Малина, складеться враження про існування двох окремих православних церков, які знаходилися у різних частинах міста. Тому, варто вдатися у певний архівний пошук і чітко зрозуміти суть проблеми…, передає soborka.news.
  Потрібно віддати повинне, що архівні матеріали, так звані «клірові книги», доволі добре у фізичному стані і більш-менш повно у обсягах збереглися в архівних сховищах. Твк, ці важливі носії історичної інформації зберігаються у Центральному державному історичному архіві України в м.Київ. Зокрема, мова йде апр фонд 127 – Київська духовна консисторія.
  Отож, за кліровими відомостями у 1805 році в Малині діяла Святодмитрівська церква, де священиком був 37-річний Василь Завадовський. Чин священика він отримав у 1796 році і був пострижений у диякони при церкві у с.Ставище. У Малин він прибув через два роки в якості священика. Дияконом у цей період був 33-річний Степан Несторович. Та у 1807 році цю посаду вже займав27-річний Михайло Маєвський. Також при церкві служив і 23-ричний Семен Вагутович, який займав посаду пономаря.
  Церква св. Дмитра, що знаходилася у Малині була віднесена до 5-го розряду, їй належало 30 десятин орної землі та сіножать, як тоді писали, на 19 косарів. До церковної парафії входили м.Малин, с.Селище та с.Городище. Тут нараховувалося 113 дворів, мешкало православних вірян 553 особи чоловічої статі та 518 осіб жіночої. При цьому зазначимо, що відомостей про точну даьу спорудження власне церкви ми практично у документах не знаходимо. У ряді клірових записів стає відомо, що метричні книги при церкві зберігаються з 1780 року. Звичайно, що ця дата не може служити відправною точкою в історії малинської церкви. Лише в одному документі вдалося зустріти запис, який стверджував, що силами парафіян у містечку була споруджена діюча церква у 1674 році. В принципі, ця дата може бути базовою у даному питанні.
  13 лютого 1810 року священиком малинської Святодмитрівської церкви став Михайло Олексійович Маєвський. Дияконом при церкві з 1814 року служив Василь Антонович Малиновський. Тут можна зазначити, що, що М.О.Маєвський прослужив у Малині священиком до самої смерті, до 1830 року. Кілька років по його смерті в церкві служили лише диякон В.А. Малиновський та пономар В.С.Вагутович, а також проживали коло неї дружина і діти син померлого священика.
  У 1836 році священиком церкви св. Дмитра стає Ніщинський. У нього із дружиною Тетяною Григорівною було шестеро дітей, сини – Пилип, Йосип, Дмитро, Віталій та доньки – Марія і Ганна. Щодо кількості населення у парафії, то у Малині налічувалося 69 дворів парафіян церкви та мешкало 258 чоловіків і 240 жінок. У с.Селище налічувалося 24 двори і мешкало 84 чоловіка та 103 жінки. У с. Городище – 59 дворів, 72 особи чоловічої статі та 73 – жіночої. Власне сама будівля церкви була далеко не у найкращому стані і потребувала капітального ремонту чи побудови абсолютно нового храму.
  Таке будівництво і було здійснено у першій половині 1860-х рр. Активне будівництво нової церкви на місці старої здійснювалося у 1864 році. Як бло написано у клірових відомостях 1864 року: «здание деревянное с такою же колокольнею. На место сей старой церкви, строится новая, и в черте уже отстроена». Цього року церква називається як Святодмитрівська, де «престол в ней один во имя св. Дмитрия ВеликомученикаСолунского Мироточивого». Згідно штату, затвердженого у 1842 році церква належала до п’ятого розряду, при ній знаходилися на службі – священик, дяк, пономар та просфірія. Оплата визначалася в наступних розмірах: священик 120 рублів, дяк – 36 рублів, пономар – 30 рублів, просфирія – 16 рублів у рік. Землі навколо самої церкви разом із цвинтарем було 5 десятин 2300 кв. сажнів, орної землі нараховувалося 35 десятин, сінокісної – 10 десятин 80 кв. сажнів. Будинок для священика і церковних служителів знаходилися на ділянці землі коло самої будівлі церкви і були зведені силами парафіян.У 1860 році при церкві було відкрито школу, де у 1864 році вчилося 26 хлопчиків та 6 дівчаток. 
  Священиком у цей час був 35-річний Василь Федорович Птицин, котрий закінчив Тульську семінарію у 1854 році і був призначений у Малин 22 травня 1855 року. Дияконом церкви служив 42-річнийАнтоній Лукич Маяковський. Його служба при малинській церкві розпочалася 17 травня 1845 року. За сумісництвом із 1862 року він виконував і функції пономаря. Церковним старостою був Яків Пікуль.
  У 1865 році було відкрито і освячено нову будівлю церкви, яка почала називатися Свято Олександра Невського. Священиком залишався В.Ф.Птицин, дяком – А.Л.Марковський, пономарем почав служити 22-річний Йосип Туранський, просфирією – 57-річна Анна Гнатівна Малицька. Старостю так і залишався селянин-власник Яків Пікуль, якого обрали на цю посаду1863 року.
  Однією із знакових фігур священиків малинської церкви був Павло Максимович Шумовський. Він зробив великий внесок у розвиток освіти Малина і Ворсовки. Тут зазначимо, що у 1898 році священику виповнилося 70 років. Його діяльність була відзначена багатьма церковними нагородами. 
  Цікаво зазначити, що при церкві пономарем продовжував служити 76-річний А.Л.Марковський. 13 липня 1896 року він був нагороджений з нагоди піввікового ювілею служби золотою медаллю «За старанність». У той період на посаді церковного старости перебував малинський селянин Костянтин Мелещенко.
  У 1899 році до Малина приїхав на службу священик Мойсей Яворський, який продовжив справу свого попередника в галузі розвитку освіти. Пізніше , 1909 році, священиком малинської церкви св. Олександра Невського став його син – Федір Яворський. Він прослужив у церкві фактично до часу приходу більшовиків до влади. У 1916 році поруч з ним почав нести священицьку службу Євграф Григорович Мачеровський. Старостами церковними у той історичний період були Наум Микитович Задорожний та Павло Якович Шевченко. Дяківську службу виконував Іван Авдієвич Юркевич. Просфиріями при церкві рахувалися Ганна Захаревич та Марія Вербицька. 
  На 1917 рік у розпорядженні і підпорядкуванні церкви було 4 десятини52 кв.саж присадибної землі, орної землі – 13 дес.1770 кв.саж., сінокісної -2 дес. 850 кв.саж. та 75 десятин хутірської землі. Середній дохід від однієї десятини землі складав шість рублів. При цьому за церквою рахувалися будинки церковнопарафіяльних шкіл у Малині та с. Селище, а також два молитовних та цвинтарних будинок у с.Городище і с.Селище. Загальна кількість населення на території, що знаходилися у підпорядкуванні малинської парафії у 1917 році складала 8413 осіб, з них православних – 4038 осіб.
  …Наприкінці 1920-х років припинилося функціонування малинської церкви. І лише у другій половині 1980-х православна громада у місті почала відроджуватися. Постало питання і відбудови церковного приміщення. Та нова будівля була споруджена вже у іншому місці, оскільки центр Малина (район готелю та школи № 2) був щільно забудований новими спорудами. Церква відродилася вже із старою назвою – Святодмитрівська.

В.А.Студінський, 
м.Малин, 
спеціально для «Соборної площі»
Студінський В.А. У пошуках малинських церков // Соборна площа. – 2019. – 8 лютого. – С.9.

Джерело: soborka.news 
 Новини Житомира

 

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

 

 

 

 

marschrut

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

BP link u

Loading...

Go to top