Замок на цьому місці був зведений ще в 16 столітті і належав роду графів Тишкевичів, які володіли цими землями з 14 століття. У 1627 році Януш Тишкевич в честь свого чудесного порятунку з татарського полону подарував замок католицькому ордену Босих кармелітів і виділив кошти для розміщення в замку костелу і монастиря. У 1634 році Босі кармеліти починають будівництво монастиря: зводять "дольний" (підземний) костел, келії, торгові склади, різні господарські приміщення і підсилюють стіни фортеці. В результаті монастир перетворюється в добре укріплену фортецю, оснащену гарматами і обнесенe валом з підйомним мостом. Всередині фортеці постійно знаходився гарнізон для захисту монастиря від нападів татар і козаків. У 1642 році монастир був урочисто відкритий. При висвітленні костелу Януш Тишкевич подарував монахам чудотворну ікону Пресвятої Діви Марії, яка здавна зберігалася в його роду.

  Незабаром, в 1648 році під час національно-визвольної війни українського народу проти польського панування війська Максима Кривоноса штурмом взяли фортецю і майже повністю її знищили. Кармелітам вдалося втекти з Бердичева, захопивши з собою чудотворну ікону. Лише після придушення народного повстання, кармеліти на початку 18 століття повертаються в свою колишню обитель і починають відновлювати зруйновану фортецю-монастир. Роботи по відновленню фортеці починаються в 1717 році і так як час було неспокійне, особливу увагу ченці ордена приділяють укріплень фортеці: відновлюють і підсилюють кріпосні стіни, всередині розміщується посилений гарнізон і потужна артилерія. Фортеця перетворюється в значне військове укріплення.

  З 1739 по 1754 роки всередині фортеці ведеться будівництво великого надземного костьолу над старим дольним (підземним) костелом. На будівництво розкішного Маріїнського костелу грошей не шкодують: запрошуються видатні німецькі і польські архітектори, які керують будівництвом, з Італії запрошують відомого художника Веніаміна Фредеріче для внутрішнього розпису костелу. В результаті собор перетворюється в архітектурну перлину регіону. Тут же в 1756 році з небаченою в цих краях пишністю проходить коронація чудотворної ікони Пресвятої Діви Марії.

  У 1758 році кармеліти привозять в фортецю-монастир друкарню, утворюючи тут один з головних центрів друкарства в Польщі. За роки свого існування (з 1758 по 1844) друкарня надрукувала тисячі книг на латині, ідиш, польською, російською, німецькою та французькою мовами. Друкарня приносила величезний прибуток монастирю, дозволяючи безбідно існувати чернечому ордену і містити кілька католицьких шкіл в Бердичеві та сусідніх селах. Крім друкарні в костелі перебувала багата бібліотека, що робило його великим культурно-просвітницьким центром в регіоні.

  У XVІІ-XVІІІ століттях положення Польщі різко погіршується і з 1795 року Польща, як самостійна держава, припиняє своє існування. З цієї причини положення Босих кармелітів змінюється в гіршу сторону. За наказом російського царя в 1832 році закриваються кармелітські школи, а в 1844 році друкарню переводять в Житомир. У 1866 році російська влада ліквідувала монастир, конфіскувавши його приміщення для потреб державних установ. У фортеці тепер розмістилася поліція, пожежники і військові, а частина будинків були передані місцевим купцям в якості складів для товарів. Крім фортеці були також конфісковані всі землі і підприємства кармелітів. Лише в 1904 році монахам повернули вежу-дзвіницю фортеці.

  Російська влада не особливо піклувалася підтриманням фортеці-костьолу в належному стані і вже до початку ХХ століття стан головної міської пам'ятки сильно погіршився. Лише в період з 1909 по 1914 роки було проведено перший за багато десятиліть капітальний ремонт костелу, але подальша громадянська війна обернулася для фортеці черговими руйнуваннями. У 1918 монастир знову повернули кармелітам, але він недовго пробув в їх володінні - лише до 1926 року.

  У 1926 році в житті фортеці розпочинається новий етап - фортеця була націоналізована радянською владою і в її приміщеннях створюється історичний музей. У 1928 році для того, щоб уникнути повного знищення комплексу фортечних будівель Рада Народних Комісарів УРСР оголосив колишній монастир Босих кармелітів Державним Історико-культурним заповідником. Костел при цьому залишили віруючим, але вже в 1931 році під надуманим приводом костел був відібраний у віруючих і в ньому розташувалося архівне управління та студентський гуртожиток, а в підземному костелі розмістили атеїстичний кінотеатр, в якому демонструвалися антирелігійні, наукові та дитячі фільми. Основна робота історико-культурного заповідника була також направлена на антирелігійну діяльність. Екскурсії проводилися на чотирьох мовах: російській, українській, польською та єврейською.

  Найкраще, що могло б статися з фортецею - це якби її цілком віддали відроджувати полякам. Тому що вітчизняна реставрація виглядає ось так:

  У перші дні окупації Бердичева німецькими загарбниками почалося розграбування музею і велика частина музейних експонатів і коштовностей була вивезена в Німеччину або знищена пожежею, що стався в храмі в липні 1941-го. Зникла в тому числі головна монастирська святиня - ікона Пресвятої Діви Марії. Чи згоріла вона у вогні пожежи, або була викрадена і вивезена німцями - досі невідомо. Коли в 1941 році німці увійшли до Бердичева, почалося масове знищення єврейського населення. Одне з місць масових розстрілів знаходилося на території фортеці, де протягом року було знищено близько тисячі євреїв. Під час боїв за визволення Бердичева в 1944 році фортеця-монастир була практично повністю знищена, а костел був зруйнований на 40%.

  зайдемо всередину:

  Більше фото за посиланням на матеріал.

Джерела:

technolirik.livejournal.com

technolirik.livejournal.com

zabytki.in.ua

polona.pl/search

www.fototeka.ihs.uj.edu.pl

smolbattle.ru/threads

etoretro.ru

my.berdychiw.in.ua

за матеріалами m-a-d-m-a-x.livejournal.com

 Новини Житомира