Пізнавальну інформацію, а також фото до неї ми побачили в дописі однієї із спільнот Фейсбук, який зробив користувач Ihor Dovbysh.   

  «Можливо, ця будівля і не заслуговує великої уваги, адже від її первісного вигляду майже нічого не залишилось. Але хочеться вже поставити остаточну крапку в темі дослідження садиби Цецилії Понінської в Любарі.
  Дякуючи місцевому краєзнавцю Віктору Канчурі та польському досліднику садиб Роману Афтаназі, вдалося нарешті встановити остаточне місцерозташування садиби Понінської.
  Плутанина з цією садибою почалася ще років з двадцять тому, коли хтось з дослідників-аматорів сфотографував келії Свято-Георгіївського монастиря в Любарі та виставив їх на свій сайт, підписавши, що це "палац графині Понінської''. З того часу у геометричній прогресії почали поширювати в Інтернеті та в друкованих ЗМІ цю ганебну помилку. Так утворилась псевдоісторія, яку можна було уникнути, зазирнувши в книгу Р.Афтаназі. Але про все по порядку.
  Історія виникнення садиби Понінської трохи незвична та романтична. У 1852 році від випадкової кулі в Парижі трагічно загинув граф Клеменс Понінській, чоловік Цецилії Понінської (з Валевських). Вдова перевезла тіло загиблого чоловіка з Парижа і поховала його в Любарі, на території Домініканського костелу. Бажаючи постійно бути біля могили Клеменса та поруч з католицькою обителлю, Цецилія будує досить скромну садибу в класичному стилі. Вона розташувалася на правому березі Случі, на протилежному боці від палацу Водзіцьких, майже навпроти.
  Маєток впродовж декількох десятиліть був осередком культурного життя любарської околиці. За заповітом Цецилії Понінської (дітей у неї не було) маєток переходив її вихованці — Юзефі Валевській. Але коли вона виходила заміж, її опікун Леон Гіжицький продав садибу любарській економії. Пізніше у садиби змінилися ще декілька власників, аж поки в 1901 році її придбала Гонорина Прушинська.
  З приходом радянської влади,в 1920 році, в націоналізованому маєтку "Волревком" (Волинський революційний комітет) відкриває нову лікарню, яка проіснувала в цих стінах до 1980-х р.р. Пізніше будівлю лікарні передали під приватні помешкання. Нові мешканці навіть і не підозрюють, що живуть в колишніх графських покоях. І не дивно, адже вже майже нічого не нагадує про це», — зазначив автор допису.

за матеріалами Ihor Dovbysh, Фейсбук

 Новини Житомира