Малюнок 80-х років XIX століття французького архітектора Сестро де Лаутрекена.

  Будь-яке місто унікальне, але особливий інтерес викликають ті місця, в яких з'єдналася історія і сучасність. Саме у Житомирі сучасна багатоповерхівка може бути сусідом історико-архітектурній пам'ятці міста.

  У першій половині XIX століття в Житомирі в межах сучасних вулиць Великої Бердичівської, Шевченко, Довженко і Фещенка-Чопівського заклали великий сад (парк) для відпочинку.

  Матеріалів про історію Романова, якому вже не менше 546 років, збереглося ну зовсім небагато.

  Святослав і Теофіл Ріхтери, Юліуш Зарембський, Олександр Довженко, Сергій Корольов, Іван Садовський, Юзеф Ігнацій Крашевський… Усі ці імена і ще багато інших імен видатних музикантів, письменників, винахідників, інженерів, митців об’єднує одне місто – Житомир. Хтось тут народився, хтось творив, хтось зустрів захід свого життя. Але всі вони, без сумнівів, мали отримувати тут потужний заряд натхнення, насолоджуючись п’янкими ароматами Полісся і безмежжям його чарівних краєвидів.

  В селі Івниця, що в 6 кілометрах від траси Житомир-Попільня збереглись залишки одного на найстаріших маєтків Житомирщини. Садиба належала каштелянові Яну Антонію Чернецькому, який в кінці XVIII століття звів в Івниці гарний бароковий палац.

  Сьогодні пропонуємо вам нову серію постів про Романів. Всього постів по ідеї буде три, пізніше зрозумієте чого саме стільки. Давайте назвемо її “Найстаріші будівлі Романова” або “Дореволюційна архітектура селища”.І сподіваюсь, ці пости змусять когось поглянути на Романів з нового боку.

  Тихо несе свої води до Дніпра його права притока Тетерів. Там, де поблизу Житомира річка перетинає давні кристалічні породи, над її стрімким правим берегом височить велика кам'яна брила, що нагадує голову древнього лицаря, який вдивляється у блакить річки.

  Своё первое название населённый пункт получил от расположенного рядом села Скоморохи Житомирского района, Житомирской области. 

  Этот переулок является частью древнейшей дороги из Житомира в село Сингуры. Дорога начиналась в районе нынешней Соборной площади (включала в себя начало нынешней улицы Леха Качинского и 3-й Чудновский переулок) и вела до берега реки Тетерев и далее бродом в село Сингуры.