Перша трагікомічна подія відбулась у серпні 1919 року. Помер найближчий соратник Миколи Щорса – командир Таращанської бригади Василь Боженко. І за його передсмертним проханням він був похований не на кладовищі, а попід самим пам’ятником Пушкіну. Та й ще для помпезності – у чудовій труні, «позиченій» зі склепу померлого незадовго до цього барона Івана де Шодуара. Січові стрільці, які наступного після поховання дня, визволили Житомир від більшовиків, і дізнались про такий дикунський вчинок, повернули труну її «господарю».

Вдруге пригода відбулась через 22 роки, коли солдати Вермахта окупували місто. І вони, виконуючи наказ Фюрера, поскидали з постаментів бюсти комуністичних діячів. Але, через невігластво, виконавці перестаралися, і нарівні з Лєніними опинився на землі і поет Пушкін. Вночі його бюст хтось, ризикуючи життям, сховав. Знайшли його лише після визволення міста і повернули на постамент.

За матеріалами буклет-схеми «Сімнадцять «миттєвостей» міста над Тетеревом»