Ще вчорашніх абітурієнтів, а сьогодні вже студентів 1 вересня зібрали на території навчального корпусу. Розпочалось все традиційно: були присутні поважні викладачі університету, які виступали з довгими промовами. Звісно, їх насправді майже ніхто не слухав, тому що говорили нудно й багато. 

Для гостей грав духовий оркестр, який напевно мав розвеселити й підійняти настрій, але ж насправді відчуття було як на похороні. Музикантів ніхто й не слухав, тому що студенти говорили про своє. 

Коли заляканих першачків завели у велику лекційну аудиторію, викладачі багато говорили про здобутки закладу. На жаль, увага студентів розсіювалась, всі дивувались пошарпаним меблям, розмальованим партам й стільцям.

Книги з бібліотеки приголомшували своєю старістю. Бібліотекарям вдалося довести, що це вина першокурсників, які не вберегли їх та порвали.

Цей день не вразив жодного з нас, всі лише мріяли про скоріше закінчення занять. 

Виникло лише одне запитання: що я отримаю, коли закінчу університет?..

Вікторія Домославська