Захід відбувся у Києві під гаслом «Нова Україна, нова Європа, новий світ: розбудова та захист» Окрім відвідування основних панельних зустрічей, молодь брала участь у діалогових сесіях.

Про це повідомляє прес-центр ЖДУ ім. І.Франка.

Назва була підібрана досить вдало – “Нова Україна. Нова Європа. Новий Світ. Будуючи та захищаючи”. Вочевидь, організатори бажали підкреслити, що настали нові часи та “Новий світовий порядок” (англ. термін – “New world order”). Головним ініціатором даної геополітичної зміни виступив Кремль, а точніше його очільник – Володимир Путін.

Не знаю, кого ще так часто згадували в кулуарних розмовах та панельних дискусіях, при цьому слова не завжди були в рамках термінології з дипломатичних бесід. Українська молодь висувала ідеї, варіанти розвитку подій, причини та наслідки військового конфлікту.

Розписувати кожного зі спікерів немає сенсу, на це знадобиться десятки сторінок тексту. Якщо коротко, політичні лідери – Тоні Блер, Стефан Фюле чи Мохамед ЕльБарадеі, історик Тіматі Шнайдер, бізнесмен Річард Бренсон, екс-дипломат Карлос Паскуаль, журналісти Мустафа Найем та Віталій Портніков акцентували увагу молоді на тому, що допомога західних країн є лише вторинним засобом, тоді як система національного спротиву зовнішній агресії виходить на перші ролі.

Саме українці мають вирішувати свої проблеми, а не сподіватися по принципу героїв роману Ільфа та Петрова – “Заграница нам поможет”. З цією тезою важко не погодитись, провідну скрипку боротьби з агресором можемо зіграти лише ми самі.

В рамках проведення заходу засновник Вікіпедії Джиммі Вейлз віддав належне мужності та цілеспрямованості молоді. Як відомо, саме нашого співвітчизника цього року названо “Вікіпедистом року” і ним став один з наймолодших героїв Небесної сотні Ігор Костенко.

Розмова з Вейлзом зачіпала не тільки трагічні події сьогодення, прозвучало декілька життєвих порад та побажання боротися за своє майбутнє. Саме на цьому маємо зосередити свою увагу.

На жаль, дипломатичних відвертостей почути не вдалось, всі були обмежені чи то діючими посадами, чи то політичною коньюктурою. Приємно здивував екс-прем’єр-міністр Великобританії Тоні Блер, доволі лаконічним був єврокомісар Стефан Фюле.

Сподобалась аргументація щодо централізації або децентралізації фінансової системи колишнього головного економіста Світового банку екс-президенту Гарвардського університету, члена ради директорів Brookings Institute Лоуренса Саммерса.

     Найважливіше зрозуміти – або централізація, або децентралізація. В жодному разі не варто змішувати ці дві системи, оскільки відразу нівелюються позитивні риси обох з них.

   Власник компанії Virgin Річард Бренсон акцентував свою увагу на бізнес-ідеях, ініціативності, бажаннях та можливостях молоді.

   “Нам потрібно показати молоді надію та сенс оптимізму задля того, щоб оживити впевненість в майбутньому” (дослівно – “We need to show young people hope and a sense of optimism in order to revitalise confidence for the future”), – підсумував він.

    Але найбільш наближеними до реальності та виміру “політичної” температури в Україні були українські журналісти Віталій Портніков та Мустафа Найем. В своїх спічах вони виокремлювали проблемні моменти, пропонували методу вирішення та пояснювали значення тих чи інших подій.

    Їх двох можна протиставити один одному: Найем виступав за цілісність країни, в свою чергу Портніков запропонував “відпустити” Донбас. проводячи паралелі з історією Ізраїлю.

   Останній в ході дискусії, на прикладі вищезазначеної близькосхідної країни, зазначив дві концепції – “де знаходиться певна історично зумовлена територія, там євреї і мали б будувати країну” чи “на території, де в основному проживають євреї, варто створювати державу”.

    Виходячи з цього, Портніков відмітив, що на Донбасі проживають переважно люди, які ментально себе не відносять до українців, а отже не варто жертвувати стількома життями заради збереження даних території.

    В цілому, на подібних заходах дуже гарно відчувається зміна тематики та тону спілкування між політиками. Одні з них виходять на перший план, наприклад гучний перехід у “велике політичне плавання” цілого ряду лідерів третього сектору. Другі переживають певну політичну стагнацію. Треті – знижують висоту політичного польоту.

    На останок, хотів би зосередити увагу лише на одній фразі Віталія Портнікова: “Яка різниця, що кажуть в сусідньому залі, вони літні люди і вже не можуть формувати порядок денний”.

   Після його виступу було помітно, що молодь хоче і може взяти на себе відповідальность за майбутні зміни в Україні. Кожен з нас має стати тією невеликою рушійною силою, що злившись з іншими в єдиному пориві, надасть поштовх для фундаментальних змін в суспільстві та державі в цілому.