Окрасою села є не тільки дивовижна природа, але й велична святиня православ’я – Преображенський Тригірський чоловічий монастир.

За поминальним списком братії та благодійників відомо, що монастир було засновано в 1583 р. князем Володимиром Житомирським. Спочатку обитель мала назву Пустинської і відносилась до Бердичівського монастиря. Але ці дані не можна вважати повністю вірогідним, адже наприкінці 16 ст. землі Житомирщини не були підпорядковані князю, а входили до складу Волинського воєводства Польщі.

У передмові до “Інвентаря” (опису) Тригірської обителі за 1775 р. сказано, що монастир було засновано за часів князя Володимира Житомирського, який закладав монастирі в різних місцях. Є також інформація, що обитель спалили вороги.
Історіограф монастиря Анатолій Малевич припустив, що під “князем Владимиром Житомирским” могли розуміти Володимира Ольгердовича, який 1362-1394 рр. керував удільним Київським князівством, включаючи Житомир, і був благодійником Православної Церкви. Отже, остаточних даних стосовно дати заснування монастиря немає.

“Інвентар” також повідомляє, що відродження монастиря відбулося через тривалий проміжок часу. У документі вміщено копію грамоти Миколая Воронича 1613 р., за якою вельможа на прохання ігумена Любарської обителі Кирила виділив ченцям землю для влаштування нового, пустельного монастиря.

На одному рукописному волинському Євангеліє першої пол. 17 ст. вчені знайшли напис: “Сия книга рекомая Евангелие… толковое… сложена и придана есть церкви Божои Святой Тройцы в обители Тригорской”. На думку А. Малевича, згадуваний в написі храм був дерев'яним.

В сер. 17 ст. Київський митрополит Петро Могила описав у книзі “Ліфос” (1644) свій візит до Тригірського монастиря, де проживали близько вісімдесяти ченців, які знаходились “у великому смиренні та суворому житті”.

За часів Хмельниччини обитель зазнала розорення та руйнування. Зруйновано було й церкву Святої Трійці. Новий дерев’яний храм обителі на честь Преображення Господнього збудовано у 1685 р.

В першій пол. 18 ст. монастир було підпорядковано уніатам, але православні традиції збереглися тут до кінця століття. При обителі діяли не лише латинська, а й руська школи. З 1777 р. монастир утримував благодійну лікарню.

За настоятеля Адріана Шубовича львівський архітектор Іоганн Шнайдер у 1782 р. капітально перебудував в обителі мурований братський корпус.

У 1837 р. настоятель Леонтій Скибовський добудував до Преображенського храму приділи свт. Миколая Мирлікийського (лівий) і свт. Василія Великого (правий).

У1839 р. монастир було повернуто Православній Церкві.

У 1848-1852 рр. о. Леонтій спорудив у монастирі теплу муровану церкву Богоявлення, яка західною стіною приєдналася до братського корпусу.

1854 р. архімандрит розпочав будівництво мурованого Преображенського храму, замість старого дерев'яного. Будівництво завершили в 1873 р.

У 1883 р. при обителі відкрилася церковно-парафіяльна школа.

У 1930-х рр. обитель закрили. Преображенський храм використовувався як склад, а у братському корпусі знаходилася сільська школа.

В 1941 р. знесли Богоявленську церкву. Під час війни Преображенський храм відкрився як парафія. Після закінчення війни у корпусі знову розташувалася школа.

У 1990 р. корпус повернули церкві. 22 червня 1993 р. парафію перетворено на монастир.

В монастирі зберігається чудотворна ікона Тригірської Божої Матері, список Пряжівської ікони Божої Матері та ковчег із часточками мощей св. Києво-Печерських.

Монастирський двір прикрашений декоративним садом і цікавими архітектурними формами. Кожен його куточок потопає в чудових квітах.

Це справжній рай на землі.

Джерело: travelua.com.ua

Всі новини Житомира