Пан Порошенко заявляє, що армія РФ у разі атакувальних дій отримає гідну відсіч і звісно я на те дуже сподіваюся. Але я не можу погодитися із тим фактом, що керівництво деяких бронетанкових заводів зриває ДОЗ (державне оборонне замовлення) і наша армія не отримує саме того озброєння, яке під час наступальних дій ворога буде вкрай важливим і у разі відсутності якого Україна буде розплачуватись за це життями наших воїнів!

  Факти, як то кажуть, річ вперта. І факт той заключається в тому, що на сьогоднішній день наша армія не отримала від Житомирського бронетанкового заводу десятки бронемашин, які вже давно мали би бути на фронті - готовими до бою! Хоча ще на початку року це підприємство отримало від замовника ЦБТУ МОУ (Центральне бронетанкове управління Міністерства оборони України) на відновлення БМП-1, БМП-2 та БМД більше 100млн.грн. - за цей кошт завод мав відновити 29 одиниць техніки, але зробив лише 11. Ще близько 200млн.грн. було освоєно за держ.гарантіями, за якими зі 113 бронемашин у війська здано лише 10 одиниць - десять зі 113!

  Замовник подав на ЖБТЗ позов щодо невиконання договірних зобов'язаннь і наразі вже нараховано 15млн.грн штрафу, який директор Житомирського бронетанкового заводу має сплатити до ЦБТУ, але ж це не вирішення проблеми - армії потрібна техніка!

  Окрім іншого завод має кредиторську забаргованність перед постачальниками на рівні 80млн.грн - тобто продукція, запчастини та комплектуючи були поставлені, але завод за них досі не розрахувався.

  Питання №1: де поділися усі ці гроші?

  Відповідь: вони розійшлися по різноманітних підприємствах - іноді по реальних постачальниках за реальну продукцію, але більшість таки має ознаки фіктивної діяльності. До речі одне з них - це ТОВ "Булет-Лайн" - та сама компанія, яка була задіяна у корупційній схемі купівлі-продажу старих двигунів за ціною нових на Львівському бронетанковому заводі, після чого директора заводу Романа Тимківа було затримано детективами #НАБУ і наразі справа готується до передачі в суд. Як то кажуть - "на манєже всьо тє же". Нижче я окремо додам інформацію про нинішній стан діяльності ЛБТЗ (Львівського бронетанкового заводу).

  Ще один приклад розкрадання коштів на ЖБТЗ - ТОВ "ТПК-Нова" отримала 20млн.грн передплати за гусенічні стрічки на БМП, яких мала поставити у кількості 60шт., але на сьогоднішній день завод отримав лише 10. Де решта? Невідомо.

  Питання №2: хто керує Житомирським бронетанковим заводом?

  Відповідь: Михайло Мосін - загальновідомий корупціонер з Херсону, колишній директор тролейбусного депо "Херсонелектротранс", якого було засуджено за ст.366 ч.1 ККУ за те, що "талановитий" менеджер на протязі 2012 року сплачував приватним компаніям за послуги ремонту контактних тролейбусних ліній, хоча насправді ці роботи виконували робітники ввіренного йому державного підприємства. До окремих оборуток Мосін навіть не цурався долучати ті компанії, де він сам і був засновником - наприклад, ТОВ "Ремпривод". Але згодом Мосіна було амністовано і призначено тим, ким він і є по сьогодні.

  Тобто ви розумієте, так? Під час війни стратегічним бронетанковим заводом керує раніше судимий за корупцію спеціаліст по тролейбусах. В мене просто немає слів ще якось це коменувати..

  Друга посадова особа, яка нині є безпосереднім виконавцем корупційних схем на Житомирському бронетанковому заводі - це заступник директора з безпеки, колишній працівник СБУ Олег Лозовий, який днями став власником новенької Toyota Camry, вартість якої сягає 1млн.грн.

  Питання №3: хто призначив цих потвор на таку відповідальну посаду і хто дозволяє відбуватися усім цим корупційним схемам?

  Відповідь: враховуючи той факт, що на сьогоднішній день абсолютно усі розрахункові операції здійснюються виключно після погодження в концерні "Укроборонпром", то й відповідно ниточки цих корупційних схем ведуть до керівництва концерну, а якщо бути точнішим - до трьох конкретних осіб:

  1) Роман Романов - директор концерну "Укроборонпром", довірена особа президента Порошенко, з 2001 року працював в ТОВ "Автопланета", яка у Херсоні є офіційним дилером президентської корпорації "Богдан"; у 2014 році, під час президентських виборів - очільник передвиборчого штабу Порошенко у Херсонській області.

  2) Владислав Гадіон - заступник директора концерну "Укроборонпром" з безпеки, колишній співробітник СБУ. До речі, згадуваний нами пан Лозовий з ЖБТЗ є колишнім підлеглим Гадіона - за часів роботи в СБУ вони працювали в одному підрозділі.

  3) Ще один "талановитий" виходець з Херсону Артур Херувімов - також заступник директора концерну, але вже не з безпеки, а з розвитку. Херувімов та директор Житомирського бронетанкового заводу Мосін є не просто давніми друзями, а ще й кумами та бізнес-партнерами - свого часу вони були співзасновниками херсонського закритого акціонерного товариства «Южспецгідрокомплект». До речі, у 2009-му Херувімова, як директора цього ЗАО, разом з головним бухгалтером притягували до відповідальності за ухиляння від сплати податків. Проте як бачимо, при призначенні на високу посаду йому це також не стало на заваді - кримінально-корупційний досвід в концерні "Укроборонпром" нині дуже цінується.

  І на останок, як і обіцяв, декілька слів на рахунок Львівського бронетанкового заводу, за який мабуть вже багато хто чув, адже два місяці тому детективи НАБУ затримали його директора Романа Тимківа:

  Його підозрюють у розкраданні бюджетних коштів - схема додається:

  Наразі слідство триває, але як ви розумієте, із такими принципами роботи говорити про якусь ефективну роботу цього підприємства не доводиться - ані замовлених "Дозорів", ані модернизованих танків Т-72 армія не отримала, хоча як і у випадку із ЖБТЗ, гроші від МО завод справно отримав.

  Про цинізм та тотальну корупцію цієї свори свідчить навіть той факт, що вже через декілька днів після затримання Тимківа, коли в.о. директора було призначено його заступника з безпеки Олександра Гофнара, приватна компанія ТОВ "Укрінкомсервіс" здійснила поставку на завод партії гусениць для танків Т-72. Згідно тендерної документації вони мали би бути нові, але по факту виявилися наваренними - тобто вже були у використанні і пройшли процес відновлення. Проте якщо такий спосіб відновлення гусениць ще може згодитися для тракторів, то для бойової техніки, від боєздатності якої залежить життя членів екіпажу, цей варіант є абсолютно неприйнятним. До того ж сплатили за них, як і у випадку з двигунами, ціну абсолютно нових гусениць. Проте Гофнар особисто дав команду підлеглим прийняти цю продукцію. Нині керівником ЛБТЗ призначено Василя Хмиза, який до того працював... де б ви подумали? Бінго! Він був заступником директора Житомирського бронетанкового заводу Мосіна! Тобто "на манєже всьо тє же"..

  Ви загалом розумієте, так? Навіть ті лічені одиниці техніки, що потраплять на фронт, за які держава із наших з вами податків сплатила чесну вартість, уся та техніка потрапляє та потрапить у майбутньому із старими двигунами, старими гусеницями, старими прицілами і т.д. і т.п. То як наші воїни можуть виграти бій, коли його програно ще до початку?! Ні в Широкіно програно, ні Авдіївці й не в Дебальцево - його програно на Львівському бронетанковому заводі, його програно на Житомирському БТЗ, програно у найвищому керівництві концерну "Укроборонпром"!

  І я вам тут наведу один приклад з нашого бойового життя, в усіх подробицях, щоб ви побачили на власні очі, як саме ми завдяки усім цим начебто непомітним Мосіним-Лозовим-Гадіонам програємо війну. Мова піде про новенький БТР-4 - гордість концерну "Укроборонпром", який в умовах реальних бойових дій на Донбасі виявився дуже вразливим.

  15 лютого 2015 року. Дебальцево вже в котлі - його було замкнено 9 лютого, коли росіяне та бойовики без бою, без жодного пострілу зайняли село Логвіново на трасі Бахмут-Дебальцево, але то окрема історія чергової зради на рівні вищого командування Генерального штабу. Так от на цей день ми мали декілька бойових завданнь:

  1) провести розвідку навколо села Логвіново; хоч і мало бути перемир'я, та все одно ми мали бути готовими у будь-який момент виконати наказ про штурм Логвіново та розблокування траси на Дебальцево, а для того кожного дня працювала розвідка, аби якомога краще знати ситуацію із тими силами та засобами, які ворог мав у самому селі та на підступах до нього;

  2) прочесати посадки та ложбини в околицях села Логвіново та Нижнє Лозове - це завдання окрім самої розвідки та спостереження за ворогом мало на меті ще і пошук наших побратимів, котрі 12 лютого зникли безвісті після бою за Логвіново; ми знали, що вони на вечір того дня були живі (принаймні двоє з чотирьох точно), адже ввечері 12 лютого їм вдалося вийти на зв'язок і повідомити, що вони заховалися в селі у підвалі одного з будинків, але усі мають поранення. Та на жаль, більше на зв'язок вони не вийшли. Ми мали надію, що можливо вони вночі спробують вийти і тому кожного дня намагалися шукати їх по околицях села.

  3) на останок на висоті ближче до села Нижнє Лозове ми мали забезпечити вогневе прикриття колони наших поранених, яка того дня мала йти з Дебальцево на Бахмут через село Луганьске. Друга колона із боєкомплектом та підсиленням мала рушати у зворотньому напрямку в Дебальцево.

  БТР нам потрібен був на випадок вогневого контактку, щоб була можливість прикрити наш відхід або ж вивезти під своєю бронею поранених. Так от загрузилися ми в ту "коробочку", але навіть до крайнього блок-посту не доїхали, адже виявилося, що заклинило поворотний механізм башні з гарматою - цей момент коментує оператор гармати на 3:25хв.
https://www.youtube.com/watch?v=U9hAhHUopR4 - зйомку вів з камери Go-Pro, яка була закріплена на бронежелеті.

  Поруч був ще один БТР-4, але той мав проблеми із системою охолодження двигуна і постійно перегрівався, тож покластися на нього у бою було досить складно. Окрім іншого, майже кожен танк, кожен БТР та кожна БМП, що на той час знаходилися на нашій ділянці фронту, мали ті чи інші технічні проблеми, які екіпажи намагалися полагодити в бойових умовах. Зрештою у той день командування усі наші завдання відмінило, тому що виконувати їх на своїх чи волонтерських джипах, без надійної броні та потужної вогневої підтримки у вигляді танку чи хоча би БТРа - було занадто ризиковано. Нам пообіцяли пізніше таки щось надати, але ані танка, ані іншого справного БТРа чи БМП нам так і не надали. Тому того дня ми в основному збирали поранених у селі Луганське та околицях, яки в нас почали з'являтися після мінометних та артилерийських обстрілів від "братів-росіян". Колон у той день не було, наших хлопців ми не знайшли (тіла двох - "Кемела" та "Араба" - пізніше обміняли, "Робін" та "Партизан" по сьогодні рахуються зниклими безвісти), розвідку наш підрозділ не проводив. Ось вам конкретний та дуже сумний приклад постачання у війська неякісної техніки та озброєння.

  Епілог.

  Чому знаючи за цю катастрофічну ситуацію із постачанням таких необхідних на фронті бронемашин мовчать начальник генштабу Муженко та міністр оборони Полторак? Отримують свою частку чи їм просто наплювати, хто там і як розкрадає державний кошт і коли замовлена техніка буде поставлена у війська, та й чи буде поставлена взагалі?..

  Якщо ви, зрештою, спитаєте, хто під час війни призначив на високі відповідальні посади Романова, Гадіона, Муженко чи Полторака, то відповідь буде одна - це зробив президент України Петро Порошенко. І коли він розповідає нам за те, що до 2014-го року українська армія цілеспрямовано знищувалася проросійським керівництвом країни, то що тоді наразі робить Головнокомандуючий та його підлеглі? Просто саботують? Чи все ж таки цілеспрямовано знищють оборонний потенціал нашої країни і що прямо підпадає під визначення ст. 111 ККУ "Державна зрада"!

  Маю надію, що відповідні уповноважені органи та посадові особи візьмуть наведену інформацію та наявні факти до уваги й винні у зриві державного оборонного замовлення будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

Євген Шевченко, ветеран батальйону "Донбас", censor.net.ua

Новини Житомира