Керівник фонду «Заложники Чорнобиля» Євгенія Дончева, яка супроводжувала дітей, розповіла, що перебування юних житомирян включало як офіційні зустрічі з мером Фукусіми та співробітниками департаменту екології, відвідання лікарні, що першою прийняла постраждалих від аварії на атомній електростанції Фукусіми, так і широку культурну програму, - розповідає Житомирщина.

  Вся поїздка, починаючи з оформлення візових документів, профінансована японською стороною. Продовженням проекту, зазначила Євгенія Дончева, має стати візит-відповідь, і тепер уже житомирянам треба буде прийняти японських гостей.

  Самі ж підлітки поділилися своїми, ще дитячими, враженнями від поїздки. Тараса Гнелицю, наприклад, вразив шкільний обід. Він, розповідає Тарас, триває 45 хвилин, діти стають у чергу, отримують страви і їдять не поспішаючи, дуже акуратно. Чергові, самі ж школярі, — в білих халатах, шапочках і масках.

   — А ще, — ділиться учень, — мабуть, немає чистішої країни, ніж Японія. Ніде не видно сміття, якогось непотребу на вулицях. Японія — дуже зелена країна і люди переймаються збереженням екосистеми. Я помітив, що в японців не прийнято хвалитися своїми статками. На вулицях багато автомобілів, але не якихось «крутих», а невеликих, які є справді засобами пересування. Багато дітей їздять до школи на велосипедах, для цього побудовані спеціальні підсвічувані велодоріжки.  У Вероніки Пилипко таке ж захоплення викликали чистота й порядок на вулицях, а ще більше — ввічливість і охайність японців.

  — Причому, вони не приховують своїх недоліків, — каже Вероніка. — Визнають, що остаточно ще не все відновили й очистили після аварії на АЕС у Фукусімі. Але дуже наполегливо трудяться заради цього.

  Навіть у своєму підлітковому віці школярі спостерігали, порівнювали й робили певні висновки. Вероніка, наприклад, помітила, що на вулицях Фукусіми і водії, й пішоходи суворо дотримуються правил дорожнього руху, чого не вистачає житомирянам.

  — Нам, — каже дівчинка, — треба змінювати себе, своє ставлення до природи, до оточуючих людей, бути добрішими й відповідальнішими.

  А от Ані Лук’янчук найбільше запам’яталася школа, відвідання уроку каліграфії та власноруч написані ієрогліфи...

  Одну ніч школярі провели у японських родинах і мали можливість побачити, як живе звичайна сім’я. Ані надзвичайно сподобалася гостинність, із якою її приймали.

  — У сім’ях, — розповідає вона, — усе розписано по хвилинах. Діти дуже слухняні й стримані. Ще на порозі до будинку люди знімають взуття. Сплять не на ліжках, а на підлозі, на матрацах, які вранці згортають. Їдять на низеньких столиках, сидячи на килимках на підлозі.

  І надзвичайно усіх трьох наших школярів вразили відвідання океанарію в місті Мінамітомі й прогулянки берегом океану. Ця подорож і враження від побаченого, від зустрічей і гостинності японців відгукнулися щирою вдячністю за подаровану їм радість.

Рада Горицвіт

Новини Житомира