Як сповістили медики, знову з’явилися метастази, а на продовження лікування потрібні кошти, яких у багатодітної сільської родини немає.
— Просимо людей не залишатися осторонь нашої біди, відреагувати душею і допомогти коштами, — зі сльозами на очах просить бабуся Ольга Василівна. — Ярослав дуже хоче жити, але його здоров’ю продовжує загрожувати небезпека. Будь ласка, подаруйте нашій дитині підтримку, і добро вам повернеться сторицею.

  У магазинах міста розміщено тару для збору коштів. Гроші також можна перерахувати на банківську картку батьків у «ПриватБанку»: 4149 4978 6927 7451. Тел. мами Оксани: (097) 819-30-22.

  На початку тижня Ярослав вирушив із батьками на 17-ту хіміотерапію. Ця історія (на жаль, нині їх, пов’язаних із онкологією, занадто багато) вкотре нагадала, що життя схоже на крихку вазу. Ми наївно думаємо, що вона не розіб’ється, але часом (яким чином обирає Бог — лише йому відомо) ця віра, наче старенький бабусин сервант, зрушує з непохитного місця, і ваза починає падати. Час падіння залежить від обставин і долі. У одних він стрімкий, у інших — довгий, виснажуючий. Одне зрозуміло точно: люди у нашій країні часто залишаються один на один із бідою, і тоді крихка ваза, падаючи, розбивається. Хто винен у цьому?Медицина з її захмарними цінами чи економіка з низьким рівнем життя? Людям із онкодіагнозами не відведено терміну, щоб розібратися. На жаль, часу на порятунок іноді залишається дуже мало…

Джерело: www.zvyagel.com.ua

Новини Житомира