Сьогодні спілкуємося з Андрієм Стрільцем – людиною, яка власним досвідом, роботою, життям нагадує нам про людське – таке просте та водночас глибинне відчуття буття та свого місця на нашій планеті, - пише novograd.city.

  Розпочнемо зі знайомства, адже в цьому світі ми досить обмежені як фізично, так і своїми уявленнями про самих себе, і тим більше про інших людей, знаємо лише їх з одного чи іншого боку. 

  – Що Андрій може сказати про себе? Хто Ви з точки зору власного бачення?

  – Гарне питання. Я б його назвав основним питанням філософії. Все інше вторинне і випливає з нього. На мій погляд, я один з тих, хто прокинувся і згадав, навіщо завітав у світ цього разу. І будить "сусіда по парті". Назвемо це призначенням. Залишилося його реалізувати.

  – Ви пробудилися і... що побачили?

  – Світ прекрасний. Світ можна поліпшити. Настав час покращувати світ.

  – Одразу ж народжується питання: пробудження відбулося завдяки такому ж "сусіду по парті" або це внутрішній процес, який каталізувався сам собою чи якимось невидимим зовнішнім впливом?

  – Так, в моєму житті був "сусід", який мене розбудив. Їх було декілька. На кожному етапі життя – свій. А потім настав час пити з власного джерела. Моє життєве завдання – створити модель нової спільноти, сформувати новий образ життя людини, запропонувати новий формат населеного пункту "Екополіс" як альтернативи селу і місту. У нашої команди обрані вектори розвитку і є координатор кожного вектора.

  Довідка: "Екополіс ГРАНІДУБ" засновано 2012 року. Одним із завдань є відпрацювання нової моделі населеного пункту, орієнтованого на здоровий спосіб життя його жителів і ведення господарства, що забезпечує самодостатність та сталий розвиток. Заплановані наступні вектори розвитку структури: 1. Науково-дослідний центр. 2. Освітній центр. 3. Інформаційний центр. 4. Центр архітектури, будівництва та інфраструктури. 5. Пермакультурний центр. 6. Виробничий центр. 7. Центр мистецтв та ремесел. 8. Оздоровчий центр. 9. ІТ-центр.

  – Чудова історична назва – "Гранідуб". З'являється гра слів у голові – гарний дуб, храни дуб. У мене виникла асоціація з гранями людини, її своєрідними межами без обмежень. У Вашій презентації досить широкий спектр таких своєрідних граней-площин, де може проявити себе людина. Ви як фундатор, ймовірно, досконало занурювалися в кожну тему, пропоновану Вашим громадським об'єднанням.

  – Так. назва відповідає поставленому завданню: грані дуба, храни дуб, гарний дуб, гранітний дуб, grano з латинської – зерно дуба.

  З точки зору пермакультури найефективніша біоекосистема – це ліс. Його прагне виростити природа. А в лісі – діброва найбільш збалансована система.

  Ми випливали з того, які напрями повинні бути, щоб спільнота динамічно розвивалася. Якщо порівняти оргструктуру зі структурою держави – є міністерство освіти, міністерство інформації, охорони здоров'я, сільського господарства, промисловості, будівництва та інфраструктури. Ми просто прибрали зайве: міністерство внутрішніх справ, юстиції, оборони тощо.

  Якщо новий учасник проекту не знаходить своє призначення в одному з центрів – він створює свій. 

  – Ці знання – допомога від материнської організації чи вчення, чи ж абсолютно новий світогляд, який синтезував у собі найкращі, найдієвіші, найкорисніші зернини Істини від різних, іноді зовсім непов'язаних між собою релігійно-філософських, світоглядних рухів?

  – Ви маєте рацію, Володимире. Це новий світогляд, який як синтез увібрав найкращі зерна з інших філософських і релігійних концепцій. Зерна Істини розкидані в усіх напрямах, і по суті Істина – єдина, є просто різні її інтерпретації. Нас об'єднують цінності, а не ідеологія.

  Зверніть увагу на етичний кодекс громадянина Гранідуба. Немає прив'язки до конкретної доктрини, але разом з тим це відгукується в кожній людині.

  Ми взяли його з міжнародного руху "За моральність".

  Я думаю, що коли людина поділяє такі цінності і замислюється про реалізацію свого призначення, бажає жити в гармонії з природою в середовищі однодумців, то у неї з'явиться бажання стати жителем екополісу Гранідуб. З іншого джерела ми взяли наступне. Якщо людина духовно розвивається, тобто в ній домінує Духовний початок, то в підсумку вона може ще при житті вийти за обмеження матеріального світу (шість вимірів) та увійти в сьомий вимір. Водночас її енергетична конструкція в сьомому вимірі ускладнюється. Якщо говорити про ці складні енергетичні процеси асоціативно, то у людини відбувається трансформація конструкції з пірамідальної форми в форму куба, що стоїть на одному зі своїх власних кутів. Іншими словами, енергетичне будова такої духовно звільненої людини якісно відрізняється від пірамідальної форми енергетичної конструкції звичайної людини в шостому вимірі. І чим далі людина заглиблюється в духовному саморозвитку, тим складніше стає її енергетична конструкція.

  Цей принцип нам сподобався, і ми вклали його в наш логотип. Також додали всередину Земну кулю, яка символізує планетарну відповідальність учасників нашого проекту і роботу з внутрішнім мікрокосмосом, який проектується на зовнішній макрокосмос за принципом: що всередині, те і зовні; змінишся сам – зміниш світ.

  – Знаю, що і Ви, і Ваша дружина родом не з Житомирщини. Наскільки складно було вирішити вкорінитися на Новоград-Волинщині?

  – Я родом з Миколаївської області, дружина – з Івано-Франківської. Познайомив нас Київ. Після народження першої дитини виникла потреба створити для неї простір розвитку далеко від мегаполісу. Три роки пошуків місця проживання занурили нас у нову філософію життя, познайомили з багатьма однодумцями, додали розуміння нашого образу і, зрештою, привели нас у Гранідуб в 2012 році.

  Щойно ми знайшли свій простір, все легко вирішили. Саме життя підказувало правильні варіанти.

  – На жаль, зараз дуже багато людей, які народжують ідеї, концепції, розмови, що надалі залишаються звичайною вібрацією в повітрі або забутими рядками в соціальних мережах. Ваші ідеї вилилися в реальні дії. З чого все почалося? Отримавши власну землю, Ви приїхали і... засукали рукави й почали робити чи схопилися за голову – з чого ж починати?

  – Мій 6-річний досвід проживання в Гранідубі спонукав до декількох висновків:

1. Дотримання балансу особистої діяльності та суспільних справ.

2. Для родини потрібно забезпечити гідний рівень комфорту.

3. Взаємини з місцевими жителями і місцевою владою – це важливий фактор успіху проекту "Екополіс ГРАНІДУБ".

4. Настав час створення об'єднань, асоціацій, коаліцій і т. п. для досягнення загальних цілей.

5. Починати потрібно на перших двох рівнях: особистий простір + спільні проекти в екополісі. Громада – наступний рівень, тільки при досягненні успіхів на перших двох рівнях.

6. У нас є всі ресурси для створення стійкої, здатної до саморозвитку спільноти.

  Один з моїх робочих інструментів – проект-менеджмент. До кожного завдання ми підходимо як до окремого великого або маленького проекту.

  Сім разів відміряємо перед тим, як відрізати.

  – Планування має вирішальне значення. Я ледь не в кожній розмові, що надалі публікується, чую від своїх візаві про це!

  – Це точно. Коли ми плануємо, то на ментальному плані формуємо прообраз майбутнього проекту, концепцію, план-графік, бюджет. Потім просто закарбовуємо його в матерію через конкретні дії з реалізації проекту. 

  – Порадьте читачам, як зробити оцей стрибок з роздумів-фантазій-планів, до фізичних дій? Як подолати лінощі?

  – Лінь – це вплив бездіяльного розуму на тіло. Тут у кожного свій спосіб. Мій навряд чи підійде комусь іншому. Це як чужі штанці – або закороткі, або звисають.

  – Дуже цікаво, завжди думав, що процес дещо зворотний – мізки породжують ідею, а тіло всіма своїми клітинами опирається діяльності. Тілу краще лежати під пальмою і чекати, коли впаде банан, ніж бігати по холодній тундрі в пошуках якого-небудь мамонта на здобич.

  – Тоді потрібно подружити тіло з розумом, щоб вони втілювали веління душі.

  – В екополісі цього научать?

  – Ні, ми не навчаємо цього.  Ми взагалі мало чого навчаємо. Вчимося самі.

  – У наш час тотальних пророків та месій важко знайти людину, яка смиренно скаже, що сама є учнем.

  – Так. І кожен зустрічний для мене – Вчитель.

  – Навіть п'яниця-безхатько?

  – Є такий вислів "Будда в капюшоні". Це про кожну людину, особливо про п'яниць.

  – Згоден з Вами. Якби Життя не бажало нас чогось навчити, чи щось зрозуміти, ми б, ймовірно, не зустрічали тих випадкових-невипадкових людей на своєму шляху. Але від ідей – до практики. Що нині зреалізовано, збудовано, посажено в Гранідубі?

  – Ми вирішили йти від малого до великого. Викупили старий будиночок під Екоцентр. Привели його до ладу. Посадили сад. Збудували теплицю. Відремонтували гравійну дорогу, розчистили канал. Коли облаштуємо всю територію Екоцентру, перейдемо до будівництва адміністративного корпусу, гостьового центру і дитячого світу. Тобто облаштовуватимемо загальну інфраструктуру екополіса.

  – А як Ваш унікальний будиночок, збудований за екотехнологіями?

  – Так. Це проект моєї майстерні. Ще непобудований житловий, користуємося ним для проживання. Я намагався в будівництві майстерні врахувати три чинники: будинок повинен бути з екологічних матеріалів, мінімальний бюджет будівництва, я його повинен збудувати сам.

  – Окрім роботи, безпосередньо пов'язаної з фізичною присутністю в екополісі, Ви представляєте низку Ваших проектів на обласному та загальнодержавному рівнях.

  – Великим успіхом для нас є підписаний меморандум про співпрацю, який на десятиліття закладає перспективу розвитку нашого регіону.

  Довідка: Меморандум про співпрацю та партнерство підписано Національним науковим центром «Інститут аграрної економіки» НААН України (м. Київ), Житомирським національним агроекологічним університетом (м. Житомир), Житомирським регіональним відділенням асоціації сільських та селищних рад (м. Житомир), Несолонською територіальною громадою (с. Несолонь, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.), громадською організацією «Гранідуб» (с. Дубівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.), Всеукраїнською громадською організацією «Народний рух захисту землі» (м. Київ), громадською організацією «Науково-дослідний Інститут удосконалення систем управління» (м. Харків), громадською організацією «Лагульське об’єднання сталого землекористування» (с. Лагульськ, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл.) з метою створення моделі самодостатньої, постійно еволюціонуючої територіальної громади.

  Також одним з досягнень стало призове місце в конкурсі ландшафтного дизайну, що відбувся цьогоріч у Києві. Розкажете про цю подію?

  – У серпні 2017 року учасники пермакультурного центру "ГРАНІДУБ" пройшли 7-денний сертифікований курс із пермакультурного дизайну. Здружилися з іншими учасниками курсу. Результатом дружби став перший командний проект, в якому взяли участь шість пермакультурних центрів України.

  Мета проекту: популяризація пермакультури в Україні як нової філософії життя на Землі в гармонії з природою.

  Ми спробували створити маленьку пермакультурну оазу в місті на конкурсі садів у рамках фестивалю "Ландшафтна весна  – 2018".

  Проба виявилася успішною: ми посіли третє місце і отримали нагороду Silver Gilt (позолочене срібло).

  Керівництво Ботанічного саду ім. Гришка (м. Київ) попросило залишити експозицію на постійній основі.

  – Для тих людей, яких зацікавив Ваш шлях, і які розділяють Ваші погляди, з чого варто розпочинати? 

  – Зі знайомства. Володимире, мені складно давати поради. Я вважаю, що кожен проживає своє власне життя, є його режисером, автором сценарію і головним героєм. У кожного свій шлях і свої рішення.

  – Це дуже правильні слова, які мають щось зачепити у свободолюбній душі людини. Маю надію, що всі проекти Вашої громадської організації стануть успішними та знайдуть відгук у серцях людей! Сподіваюся, що наше спілкування стане преамбулою до наступних сторінок та глав. Дякую за розмову.

  – Навзаєм.