Зараз водний фонд зони обслуговування Радомишльського міжрайонного управління водного господарства охоплює 4 адміністративних райони: Радомишльський, Малинський, Коростишівський, Брусилівський. Ще 2 райони (Овруцький і Народицький) будуть приєднані незабаром. А це — 317 водних об’єктів, у тому числі 4 великі водосховища. Є також 77 ставків, які передані в оренду для риборозведення, та це лише третина їх наявної кількості, - повідомляє обласна газета "Житомирщина".

  На жаль, нормативна база оренди водних об’єктів — дуже заплутана і складна, що відштовхує потенційних інвесторів, отож чимало невеликих ставків і озерець в області давно чекають на своїх ефективних господарів. Потрібні десятки дозволів, погоджень на рівні району та області. Відсутні й чіткі процедури передачі водних об’єктів орендаторам. А відсутність правил породжує недовіру.

  — Більшість наших ставків і озер знаходяться за межами населених пунктів, хто ними має розпоряджатися — точно невідомо, — бідкається начальник Радомишльського МУВГ Петро Іщук. — Раніше розпорядження приймали райдержадміністрації, а тепер — органи Держгеокадастру та облдержадміністрація. До того ж, обов’язково треба проходити конкурс, адже водні об’єкти тепер виділяються лише на конкурсній основі. Це відлякує потенційних орендарів. Тому приблизно дві третини озер і ставків залишаються безгосподарними, заростають очеретом і не приносять коштів ні Держбюджету, ні місцевим громадам.

  А за ними ж треба доглядати: очищати від засмічення і замулення, слідкувати за рівнем води і т. п. Можливо, деякі повноваження щодо розпорядження водними об’єктами треба було б передати новоствореним ОТГ і прописати їх на законодавчому рівні. Сучасне законодавство щодо оренди водних об’єктів має бути більш простим і зрозумілим, щоб дядько із села, який хоче взяти ставок в оренду, не їздив за дозволами і ліцензіями у Житомир і Київ. Переконаний, що об’єднані територіальні громади можуть стати більш ефективними розпорядниками невеликих водних об’єктів, аніж держава, — вважає Петро Михайлович.

  Дещо простіше вирішуються питання там, де водні об’єкти знаходяться в межах населеного пункту, бо рішення щодо оренди приймає сільська рада. Але й у цих випадках існують багато бюрократичних перепон. Провідний інженер із використання водних об’єктів Радомишльського МУВГ Наталія Сергієнко вказує на відсутність чітких процедур з проведення земельних торгів для органів місцевого самоврядування. Сільські ради не знають, як правильно організувати і провести земельний аукціон, адже нормативну базу для цього ще не розроблено. А право оренди на водний об’єкт потрібно придбати на конкурсній основі, разом із земельною ділянкою, на якій він знаходиться. І знову все впирається у «замкнене коло» бюрократії, отож і число бажаючих брати в оренду ставки та озера за останні роки різко зменшилось. Останній водний об’єкт тут був офіційно оформлений в оренду ще у 2015 році — на території Верлоцької сільської ради Радомишльського району. А за минулих 3 роки навіть заявок ніхто не подавав.

  Скільки втрачають місцеві бюджети від неврегульованого земельного і водного законодавства, ніхто достеменно не рахував, але очевидно, що це — значні суми.З іншого боку, сотні ставків і озер в області заростають очеретом і бур’янами, замулюються, перетворюються на болото тільки через те, що українська бюрократична машина так і не змогла виробити чітких і зрозумілих правил у сфері сучасних земельних відносин. Сьогоднішніх можновладців і земельних латифундистів, схоже, більше цікавить масовий розпродаж української сільськогосподарської землі, а не якась там «дрібна» оренда ставків.

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

Новини Житомира