«Ці двері – це не перша моя робота для цього костелу. Я вже робив для них люстру, ґрати на вікна, а також решітку для тамбору. Згодом до мене звернулись із проханням зробити головні двері. Я, звісно ж, погодився. У процесі роботи намагався дотримуватись вигляду храму кінця ХIХ століття, щоби не зіпсувати екстер’єр костелу. І створити враження, ніби ці двері робились у далекому минулому, а не тепер. Ідея цих дверей прийшла до мене одразу. Я, можна сказати, їх побачив», – розповів ІнфоМалин Сергій Козленко.

  Малинський коваль радить усім, хто буватиме у храмі, чи проходитиме повз уважно розглянути візерунки на дверях костелу.

  «Бачимо, що у «короні» дверей прописано дату заснування костелу – 1884. Десять променів, на яких зображені римські цифри, символізують десять Божих заповідей. Дерево, зображене на титульній стороні дверей, символізує віру, життя. Загалом ця робота доволі складна, тому що я використовував полоси металу, а їх трохи важко кувати. Ну і сама система кріплення на метал теж досить непроста. На все витратив близько двох місяців», – зазначив коваль.

  Сергій Козленко займається художнім куванням вже більше 15 років, із 2002-го. Розповідає, що раніше працював вдвох із братом. Якийсь час кував сам. Потім брати знову працювали вдвох, та недовго.

  «Нещодавно брат виїхав на постійне місце проживання у Чехію. Тому, наразі я знову сам труджуся. Думаю, собі якось помічника знайти, учня так би мовити. Та знайти таку людину непросто, бо ковальство – це не бізнес, це стан душі. Це треба любити, відчувати. Одним словом, потрібно жити цим. Це дуже творча діяльність. Ідеї постійно крутяться в голові, і треба вміти їх правильно використати, щоб і собі вгодити, і людям», – запевняє Сергій Козленко.

  Для своєї роботи Сергій Козленко зараз винаймає приміщення. Там у нього є все необхідне для кування. Принагідно зізнається, що прискіпливий як до своїх робіт, так і до речей, які виготовляють його колеги:«Зараз можна запросто придбати якісь готові ковані елементи. Та їх часто без смаку зліплюють між собою, і виходе щось таке дивне. Мені таке незрозуміле, бо я вкладаю у цю справу душу: кожен елемент продумую до деталей, кожна дрібничка для мене є важливою. А коли з’являється багато халтурних робіт, то це просто-на-просто знецінює авторські ковані речі».

Олена Петренко, ІнфоМалин

Новини Житомира