Жив-був собі шанований, авторитетний чоловік Володимир Григорович Лінчик. Займався приватним підприємництвом, тренував шкільну баскетбольну команду. Допомагав чим міг обом православним церквам в Іванополі - Українській православній,- про це повідомляє exo.net.ua(вона недавно згоріла з невідомих причин, тож потрібні гроші на відновлення) та Українській православній Київського патріархату, котра тільки починає будуватися.

  Та сталося лихо: Володимир Григорович раптово помер від серцевого нападу у віці 49 років. Його відспівали священики церкви Київського патріархату - її прихожанами є майже вся родина Лінчиків.
Кажуть, що горе одне не приходить. Через 40 днів померла й бабуся Володимира Григоровича, мати його батька. Але відспівували бабусю священики вже іншої церкви, бабуся туди ходила змалечку - Київського патріархату в селі тоді ще не було. В своїй молитві православний священик поминав усіх уже неживих членів родини - навіть тих, хто пішов у кращі світи десятки років тому. Тільки Володимира не згадав жодного разу. Чому? Мовляв, його церква не дозволяє молитися за розкольників... А могила Володимира була поруч - він усміхався з портрета крізь поминальні вінки до всіх, хто туди прийшов... Саме ця відмова пом'янути шановану людину схвилювала все село.
  Тож люди зійшлися до каплички Української православної церкви Київського патріархату, щоб розповісти, як це було.
  - Це просто неможливо пережити, - каже Тетяна (прізвища не називає). - Я не могла стримати сліз. Священик читає молитву і раз, і другий, і третій - і згадує всіх, крім Володі. А він поруч, дивиться на нас з портрета. Тут же стояли троє його дітей, всі плакали...
  - Я не плакав, - сказав син Володимира Григоровича Віталій Лінчик. - Я відразу ж підійшов до того священика і запитав, чому він так зробив.
  - І справді, незрозуміло, - приєднується до розмови отець Володимир Стецюк, настоятель парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви Київського патріархату в Іванополі. - Якщо ми в нашій церкві молимося за здоров'я воїнів АТО, ми молимося за всіх: православних, католиків, мусульман, адже всі вони роблять одну добру справу - відстоюють Україну. Якщо на свято просимо Божого благословення для нашого села, то молимося за всіх його жителів. Незалежно від віри. Інакше бути не може... Адже Бог один... Тільки різними мовами йому моляться.
  - З давніх-давен у нас в Іванополі живуть люди різних національностей і віросповідань. Ходять до однієї школи й православні, й католики, і протестанти, разом відзначають усі свята. І ніколи не було між ними ворожнечі. Навіщо ж її сіяти? - бідкається директор Іванопільської гімназії Лілія Мудрук.
  - Мені так болить душа, - витирає сльози Анна Капсан. - Володя людям стільки добра зробив. Стільки своїх грошей на ту церкву дав. Мішками рибу зі своїх ставків туди возив... За що його так?..
  ...Про те, чому він не поминав свого благодійника, ми запитали в протоієрея Сергія Морозюка, настоятеля храму Святого Різдва Богородиці в Іванополі. І ось що він сказав:
  - Ми поминаємо тільки тих, хто є в нашій церкві. Наша церква не визнає Київський патріархат - він не канонічний. Якщо ту церкву визнають канонічною - будемо молитися, ми ж не проти...
  - Владика Української православної церкви в Житомирській області Никодим на спільних зібраннях представників різних конфесій поводиться дуже коректно, - повідомив благочинний УПЦ КП Чуднівського району отець Андрій Артемчук. - Чому ж деякі священики цієї церкви дозволяють собі неприпустиме, не розумію...
  Сільський голова Іванополя Іван Марков зазначив:
  - У нас церква відокремлена від держави. Ми не втручаємося в діяльність ні тієї, ні іншої. Нам вистачає клопотів і з утворенням об'єднаної територіальної громади.І це один з випадків, коли велика церковна проблема України постає великим знаком запитання.

Людмила Натикач, exo.net.ua

Новини Житомира