Тоді жителька селища Гришківці підстрелила з мисливської рушниці свого сусіда, який виліз пиляти дерево, що росло на межі земельних ділянок. 

  55-річний сусід отримав тоді вогнепальні поранення живота, передпліччя і щоки, а на 80-річну бабусю «завели справу» за статтею 115 кримінального кодексу (замах на вбивство). Слідство тривало довго, адже в ході його бабуся навіть місяць пролежала в київській лікарні для прийняття рішення по психолого-медичній експертизі. Потім в Бердичеві трапився колапс із суддями (а для слухання справ за цієї статтею необхідна участь колегії з трьох суддів) і справу слухали аж в Лугинах.  

  Адвокат, призначений для неї за сприяння служби з безоплатної правової допомоги, сам возив її туди на засідання, бо, звичайно ж, ніякого запобіжного заходу для неї не застосовували, або ж по відеозв’язку лугинські судді спілкувались з бабусею, яка приходила на суд в Бердичеві. Потім і там стались якісь перипетії і, врешті-решт, справу знову повернули на розгляд Бердичівського суду.

  Чергове слухання цієї справи відбулось в понеділок за участю колегії з трьох суддів: Яковлева, Замеги та Вдовиченко. Але ще перед засіданням бабуся посварилась зі своїм адвокатом, звинувативши його у втраті якихось документів 1986 року, які доводять її участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

  Саме тому голова суддівської колегії, під чиїм кабінетом і виникла сварка, перепитав в ході засідання адвоката, чи збирається він і надалі захищати обвинувачену. А той відмовився, мотивуючи свій самовідвід юридичною мовою «внаслідок різних оцінок методів захисту».

  А коли в бабусі спитали, чи погоджується вона із відводом адвоката, вона емоційно почала вичитувати суддів, що вважає неправильним, що засідання проходить без присутності потерпілого, і взагалі, що всі хочуть лише дочекатись, поки вона помре, адже їй вже йде 85 рік.

  Коли в перерві засідання я спитав її, чому ж вони все-таки не миряться з сусідом, то почув історію, з якої, напевно, можна було б писати сценарій до бойовика чи фільму жахів. Мовляв, батько сусіда колись відписав цей будинок мачусі, яка потім обмінялась на квартиру з нашою героїнею. А сусід не міг цього простити і коїв їй різні неприємності, намагаючись вижити.

  Бабуся, дарма, що казала судді, що погано чує і погано бачить, розповідає, що вона ще ого-го як справно. Згадала вона і за курей, і за бузок, який заважає чомусь сусіду, і за парканчик, який аж ніяк не захищає її від нього, і за паління трави, яким сусід мало не спалив її обійстя.

  Обвинувачувана має двох синів, один з яких живе в Росії, а другий у Кукільні, але захистити від сусіда вони її не могли, тому і вхопила вона того злощасного дня братову мисливську рушницю, яка зовсім ненароком вистрелила, поціливши в сусіда. Вона каже, що якби хотіла вбити, то не промазала б.

  Наступне засідання у справі призначили на 20 травня, але чи буде воно результативним, невідомо. Адже, потрібно підібрати обвинуваченій нового адвоката, потрібно, щоб він ознайомився з матеріалами справи, потрібно, щоб знову змогли зібратись разом три судді, та ще немало таких «потрібно».

  І хтозна, чи дійсно дочекається бабуся вироку, який, за оцінками адвокатів та результатами експертизи, міг би бути цілком поблажливим, і чи не продовжиться цей сценарій «сиквелом», коли в хаті поселяться бабусині нащадки.

Олександр Доманський

Джерело:rio-berdychiv.info

 Новини Житомира