Проте саме про непрості, неспокійні будні медичних працівників відділення судинної хірургії Житомирської обласної лікарні ім. О. Ф. Гербачевського й піде мова. Очолює цю складну ланку медицини Сергій Кириленко, людина з майже 34-річним медичним стажем, з якого 25 - лікарський.

  Відповідально наполеглива праця хірурга Кириленка протягом багатьох десятиріч не залишилася поза увагою адміністрації лікарні - у листопаді 2018 року його призначили завідувачем відділення судинної хірургії. Вибір не був випадковим: у Сергія Ілліча високий професіоналізм, швидка реакція на складні ситуації при оперативному втручанні поєднується з людяністю, гуманністю і сердечним ставленням як до хворих, так і до своїх колег. Добрий, чуйний, без "німба над головою", він притягує людей щирістю та доступністю.

  Відділення судинної хірургії - одне зі складних, недарма ж бо А. П. Покровський, відомий судинний хірург, сказав: "В сосудистой хирургии мелочей нет, здесь каждый нюанс может превратиться в большую проблему". Але команда житомирських медиків-професіоналів не скаржиться на важкі будні, в яких часто-густо хірургам доводиться стояти за операційним столом від півтори до чотирьох годин, виїжджати на виклики у райони, йти на складні хірургічні втручання вдень і вночі, оскільки тут надають ургентну допомогу цілодобово для населення міста Житомира і області. Щоб більше дізнатися про справи цієї ланки медицини, наш кореспондент побувала в обласній лікарні та зустрілася з очільником відділення. Про своє відділення Сергій Ілліч розповідає з теплом і повагою в голосі, при цьому просить, аби я написала більше про його підлеглих, а не про нього.

  - Всього у відділенні працює 32 людини, з яких чотири лікаря-хірурга вищої категорії, 2 лікаря-стажиста, 9 медичних сестер і молодший персонал. Саме вони роблять все задля того, щоб допомогти тим, хто має потребу в нашій службі. А ця потреба зростає з року в рік. Відділення розраховане на 34 ліжка, проте цієї кількості замало, особливо в осінньо-зимовий період, коли закінчуються польові роботи і люди поспішають до лікарні. Доводиться інколи чекати в черзі на операцію, позаяк наплив досить відчутний, а бригада хірургів спроможна виконати лише певну кількість оперативних втручань.

  - З якою патологією найчастіше стикаєтеся у своїй практиці?

  - Палітра патологічних захворювань різноманітна і досить часто ускладнена. Нерідко доводиться оперувати запущені, нелегкі випадки, чого раніше не спостерігалося. Це захворювання артерій, облітеруючий атеросклероз (закупорка артерій), а також захворювання вен, вен нижніх кінцівок у вигляді варикозної хвороби, посттромбофлебітичні синдроми, просто болі в ногах. Збільшилася загальна кількість захворювань і відповідно частка захворювань на облітеруючий атеросклероз у жінок. Раніше для них вистачало однієї палати, а сьогодні цих палат вже дві. Ці проблеми вимагають невідкладного оперативного втручання.

  - Як думаєте, в чому полягає проблема ускладнень?

  - Однозачно відповісти важко: тут спостерігається проблема синтезу. Першу скрипку грають наслідки Чорнобильської катастрофи - радіаційне випромінювання нікуди не поділося, воно сильно уразило судинну систему людей, а особливо жителів північних районів області: вони приїжджають з більш складними формами захворювань. Не останню роль відіграє спадковість, соціальний фактор теж не можемо обійти - рівень життя простих людей далекий від бажаного. На еластичність судин прямо впливає процес харчування: варто дотримуватися золотого правила - мати в усьому міру. А це значить налагодити дієту, споживати переважну більшість рослинної продукції, не вживати жирну їжу, особливо насичену трансжирами: вона є основною причиною розвитку атеросклерозу. Безперечно, не варто забувати і про куріння: судини у курців у дуже поганому стані. Окрім того, не варто забувати й про фізичні вправи, лікувальну фізкультуру, просту дозовану ходу, що дає позитивні результати у профілактиці.

  - Ким і коли було засноване відділення судинної хірургії?

  - Наша служба була відкрита у 1980 році, очолив її Л. І. Олійник, патріарх судинної хірургії, прекрасний фахівець, котрий дуже багато зробив для її базового зміцнення, а також допоміг тисячам хворих покращити якість життя. Ми вдячні йому за наставництво, за те, що щедро ділився своїм досвідом і напрацюваннями. Нині ми підтримуємо його започаткування і рухаємося вперед. Я вдячний долі, що сьогодні поруч ідуть працьовиті, серйозні у справі колеги, котрі завжди готові підставити своє плече та подати руку допомоги. Праця зблизила нас, ми вже як одна сім'я, в якій старші допомагають молодшим: у хірургії це дуже важливо. Особливо з огляду на те, що оперуємо багато: на рік буває близько тисячі, а інколи і більше тисячі оперативних втручань.

  - Чи беруть ваші колеги участь у республіканських чи міжнародних конференціях?

  - Безумовно. Ми беремо участь у семінарах, симпозіумах, що проходять на теренах України, та розповідаємо про свої здобутки та напрацювання. Так, наш С. В. Мельник, знаходячись на конференції в Закарпатті, поділився досвідом з оперативного лікування флутуючих тромбозів - це венозні тромбози глибоких вен. Цей досвід ми перейняли у зарубіжних колег через знайомство з закордонною пресою. Флутуючі венозні тромбози - це тромби, що відриваються та можуть "влетіти" в артерії легенів, викликаючи тромбоемболію, а це в свою чергу може призвести до фатальних наслідків. Такі хворі відносяться до розряду складних, але ми оперуємо їх. Нас часто запрошують на конференції білоруси до Мінська, але фінансові витрати на транспорт і проживання не дозволяють поїхати. Білоруси обігнали нас у питаннях трансплантології, мають гарні напрацювання у судинній хірургії, тому обмін досвідом був би корисний. Раніше Леонід Іванович Олійник мав змогу побувати на конференціях в Італії та Іспанії, а нині про такі поїздки можемо лише мріяти. Ми вдячні колегам з Німеччини, Франції, Польщі, котрі приїжджають до нас в Україну та діляться своїми напрацюваннями, бо в медицині не може бути кордонів.

  - Колеги з провідного інституту столиці приходять на допомогу при важкій патології?

  - Так, приходять і ніколи у допомозі не відмовляють: поміч йде колосальна і безперервна. Ми підлеглі Київського національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. Шалімова, з яким перебуваємо у тісних відносинах. На цей провідний медичний заклад рівняємося, бажаючи бути гідними у наслідуванні, а в дечому навіть кращими. Приємно зазначити, що провідний спеціаліст у судинній хірургії професор інституту П. І. Нікульніков інколи особисто дякує нам за гарну працю.

  - У своїй практиці не застосовуєте лапароскопічні методи?

  - Ні, цим методом не послуговуємося у своїй практиці. У світі, в провідних країнах лише починають пробувати його при оперативному втручанні на судинах, проте результати маловтішні. Перші напрацювання мають місце в клініці Хьюстона в США, де медицина знаходиться на високому рівні.

  Бесіда із завідувачем віділення судинної хірургії продовжувалася довгенько. Розповів Сергій Кириленко і про те, що хотілося б мати у відділенні ультразвукову апаратуру, новий великий стіл для операційної, який би піднімав, перевертав хворого, тримав необхідне положення під час операції. Звичайно, хірурги вдячні головному лікарю обллікарні Б. Б. Леськіву за бачення їхніх проблем, за допомогу у придбанні необхідної медичної апаратури. Але новий час вимагає нових потреб. Переймається Сергій Ілліч і тим, що не завжди вдається допомогти хворим, інколи бувають і втрати: "Але треба йти вперед, долаючи перепони та бар’єри, труднощі та ускладнення задля людей, кращої якості їхнього життя", - підбиває підсумок у розмові завідувач відділення.

  З великої скромності не сказав Сергій Ілліч про те, що він не тільки гарний хірург, а ще й прекрасний сім'янин, вірний чоловік і дбайливий батько, котрий іде поруч з дружиною Наталею Миколаївною, лікарем функціональної діагностики, про доньку Анну, котра теж обрала професію лікаря і нині проходить інтернатуру. Дорогі його серцю жінки трудяться задля порятунку хворих. Не похвалився і сином Олександром, курсантом Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату, розташованого в Івано-Франківській області, котрий воліє допомагати людям, захищаючи їхній мир і спокій. Він бажає бути військовим і цим самим служити Україні та її народу, бо люди створені Богом для того, щоб жити не для себе, а віддавати себе ближньому.

Ольга Ольжинська, exo.net.ua

Новини Житомира