Головний принцип – не заважати їй стріляти

  – Розкажіть, яку гвинтівку використовуєте, та хто її виробник?

  – На озброєння отримали самозарядні мисливські карабіни Z-10, калібр 308 Win. Гвинтівка створена на базі платформи AR-10. Зброя розроблена під стандартний патрон для стрілецької зброї країн НАТО 7,62х51 мм. «Десятку» розробляли для спортсменів і мисливців, але оскільки її характеристики кращі, ніж у снайперської гвинтівки Драгунова (СГД), її прийняли на озброєння в ЗСУ. Наприклад, якщо з СГД упевнено знищують цілі на 500-600 метрів, то для Z-10 цей показник значно більший і становить 1000 метрів. Виробляє самозарядну гвинтівку українське підприємство «Зброяр».

  – І що саме подобається у новій зброї?

  – Дуже вдала конструкція приклада і пістолетної рукоятки, що відіграє важливу роль як у швидкісній, так і у снайперській стрільбі. Запобіжник перенесено на ліву сторону, на відміну від СГД, у якої запобіжник правобіч.

  Коли перебуваєш на позиції, а патрон у патроннику, зайвих демаскуючих рухів не слід робити. Просто пальцем обережно спускаєш запобіжник униз. Крім того, жодного звуку від металу не почуєте, на відміну від СГД. У стволі «десятки» 6 нарізів проти чотирьох у гвинтівки Драгунова, що позитивно впливає на кучність стрільби.

  База «десятки» узята з американської напівавтоматичної штурмової гвинтівки АR-10. Завдяки тому, що вона обладнана приладом зниження звуку пострілу, довжина ствола збільшується, що впливає на кращу стабілізацію кулі. Моя гвинтівка обладнана прицілом іноземного виробництва дуже високої якості. Порівняно з СГД, у неї практично не відчувається віддача від пострілу, на неї не потрібно тиснути, докладати якісь зусилля, щоб зробити плавний, точний постріл. Тут головний принцип – їй не заважати, працює сама, просто натискаєш на спусковий гачок.

  У СГД сильна віддача пострілу: відбувається відчутний удар затворної рами об метал, кришку ствольної коробки, за рахунок цього її неабияк підкидає. У «десятки» все по іншому. У прикладі є трубка, в ній – пружинно-зворотний механізм і буфер віддачі, завдяки чому наслідки пострілу м’якші, а гвинтівка – керованіша.

  На підготовку стрільця-профі потрібно мінімум два роки, а то й усі п’ять

  – Кожна зброя має і слабкі сторони, які недоліки має Z-10?

  – У деяких гвинтівках під час інтенсивної стрільби, наприклад двадцяти пострілах у короткий проміжок часу, виникають проблеми з перезарядкою й викидом гільзи. От, моя гвинтівка такої хвороби не має, але у військах ще трапляються гвинтівки з цією проблемою. Скорострільність її – десять пострілів на хвилину, але на практиці за надто інтенсивної стрільби, вона здатна і на 50 пострілів на хвилину. Після цього слід дати час на охолодження ствола.

  – «Десятка» відповідає вимогам для роботи снайпера?

  – Для наших снайперів, які виконують реальні бойові задачі, затребуванішою є зброя не загального користування, адже Z-10 передусім – мисливська гвинтівка, а спеціалізована, для якої теж потрібні боєприпаси не мисливські чи спортивні, а спеціальні. Z-10 чутлива до бруду, а ідеальних умов на передку, як на полюванні, немає, щоб її чистити коли потрібно. На мій погляд, для снайперської роботи краще підходить високоточна гвинтівка з поздовжньо-ковзним затвором від того ж виробника Z-008.

  Як правило, снайпер робить один постріл і робота напівавтоматичного затвору тільки збиває з точки прицілювання. У «вісімці» після пострілу порохові гази виходять через ствол назовні, бо немає пружини зворотного механізму, тому і віддача відсутня. І гвинтівка лишається у положенні, в якому перебувала до пострілу. Це важливо за потреби негайно зробити повторний постріл.

  – Як часто практично тренуєтеся у стрільби зі своєї гвинтівки?

  – Для діючого снайпера доцільно стріляти не менше двох разів на тиждень. У день робити приблизно 30 правильних, обдуманих пострілів. Оскільки ресурс ствола моєї гвинтівки 7000 пострілів, то робити по 200 пострілів у день, як це роблять з автомата, немає жодного сенсу.

  – Скільки часу необхідно, щоб підготувати снайпера?

  – Підготовка хорошого стрілка можлива за два роки, а для вишколу снайпера навіть з такою, як у мене, напівавтоматичною зброєю – не менше п’яти років.

  – Чи існує почерк снайпера?

  – Скажу за себе: я такими речами не захоплююсь, але є російські найманці, які воюють проти нас, і його використовують. Просто не бачу в цьому доцільності.

Олександр Дідур
Кореспондент АрміяInform