Блогер Олег Стельмах зі своїм другом Василем вирішили пройтися стежками Андрушівщини, відвідавши сам районний центр та 2 села – Стару Котельню та Червоне.
Прослідкувати за їх подорожами можна тут.
«Ще в червні ми вирішили з'їздити в дуже цікаве місце в житомирській області, в селище Червоне. Місце це цікаве в першу чергу збереженим палацом сім'ї цукрових магнатів Терещенків, які в XIX-XX ст. побудували тут цукровий завод, що функціонує досі. Багата родина відрізнялася любов'ю до мистецтва, з цієї причини в Червоному і з'явився цей прекрасний палац, власне, заради якого ми й затіяли цю поїздку.
Розглянувши кілька варіантів маршруту, по дорозі ми вирішили заїхати в Стару Котельню й Андрушівку.
Перша згадка про Котельницю датована ще до монгольськими часами 1143 року, а католицький костел Антонія Падуанского був зведений тут в 1786 році, коли католицька громада Котельниця налічувала кілька тисяч чоловік. У наш час Костел знаходиться в помірному стані й тільки зусиллями місцевих жителів ще не зруйнувався від часу.
Споруда в стилі пізнього бароко вельми незвична для цієї області, але на великих валах Котельні виглядає дуже органічно. Ми все поглядали на напіввідчинені двері костелу, але коли зайшли всередину, були вражені тим, що побачили.
Виявилося, костел чинний і місцеві жителі всіма своїми силами підтримують його, реставрують, доглядають. Весь інтер'єр був відновлений за планом реставрації, зробленим польськими архітекторами. Трохи допомогли небайдужі бізнесмени, щось було зібрано спільними силами. Але реставрація - занадто дороге задоволення і гроші закінчилися щойно закінчилося відновлення інтер'єру.

У декількох кілометрах від Котельні знаходиться Андрушівка. Ми дізналися, що там є обсерваторія і вирішили подивитися на неї ближче.
За словами господарів новісінька зоряна лабораторія вже встигла знайти майже півтори сотні невідомих раніше світу зірок.
І ось ще півгодини поганих доріг і ми в Червоному. Наближаємося до палацу, скрізь зачинено, тут не чекають гостей. Позаду двометрова хвіртка і ми вже бачимо в якому жахливому стані знаходиться палац. Серед руїн проглядаються нові броньовані двері, тепер руїни ці - закритий жіночий монастир. Дивно, як вирішуються подібні питання в Україні: будівля ось-ось завалиться, а точніше, підлоги вже завалилися, але комусь знадобилася ця територія і замість того щоб для початку відреставрувати її, хтось на все плює і продовжує вбивати й без того красиву архітектуру. Перший і другий поверхи якось хаотично прикрашені - пластикові вікна з лицьового боку дивно чергуються з наполовину замурованими вікнами.

А ще перед входом стоїть неймовірно красивий фонтан. Він давно зруйнований і сильно засмічений».